Усі знають, як важко жити в оселі, де триває ремонт. Особливо, якщо він не обмежується косметичним переклеюванням шпалер, а пов’язаний з переносом стін або заміною життєво важливих комунікацій. Ще й грошей бракує, а під час робіт виникають прикрі несподіванки. Проте від покращення домівки ніхто ж не відмовляється, авжеж?

Із приватними будинками простіше: поки зростає новий, сучасний, можна нормально жити у старому, звичному, і сподіватися на скоріше закінчення будівництва. Але з містами це не працює – на час найскладніших поліпшень міської інфраструктури неможливо кудись переселити сотні тисяч, або навіть більше громадян. Доводиться терпіти незручності. І тут також є дві моделі поведінки: довіритися кваліфікованим майстрам чи бігати коло них, дратувати та постійно дорікати, що роблять не так. У такому разі ремонт триватиме вічно…

Читач вже, напевно, здогадався, до чого це ми. Сплило близько року, але дуже хочеться повернутися до такого болючого для дніпрян у 2017-19 роках капремонту центрального міського мосту. І, згадуючи колишні палкі дискусії, з’ясувати, хто у підсумку залишився правим. А ще – до чого призводить популізм, звинуватити в якому команду мера Філатова, якщо розібратися, не повертається язик навіть в опонентів.

Дніпро

Цього року про дніпровську епопею з капітальним ремонтом мосту №2 вже забули. Ані ям на асфальті, ані набридлого реверсного руху по звужених смугах. Ще рік тому всі жителі лівобережжя сипали прокльонами на адресу місцевої влади. Більшість тих, хто живе на правому березі, охоче підтримували: «Як же ж тепер їздити? І скільки ще?..»

Пам’ятаєте? Якщо ж зануритися глибше в «історію питання», виявляється, що мер Філатов та його команда абсолютно свідомо пішли на геть непопулярний крок, який викликав обурення більшості. Вони розуміли (і це підтвер-
дили дослідження й експертизи), що конструкції мосту «втомилися» з часів будівництва настільки, що можуть стати причиною масштабної катастрофи. Вдалося запобігти, і дуже добре, що вчасно.

Нікопольський район

Тут передбачити та запобігти не встигли, хоча останні безліч років Дніпропетровщиною керують винятково «міцні господарники». Всі в курсі, якого загальнодержавного галасу накоїв зруйнований Олексіївський міст через затоку Каховського водосховища в Нікопольському районі.

Аварійним він вважався давно, проте довести його до розуму руки завжди не доходили навіть у «почесного відкривача» оновлених дитсадків і шкіл губернатора Рєзніченка. Що вже казати про нинішнього харківського «варяга» Бондаренка! Цікаво, чи знає він взагалі, де розташовані на обласній карті Апо-столівський та Нікопольський райони? Це ж не модний Да-вос.

Київ

«Як тебе не любити.» – у черговий вже раз іронічно співає більшість мешканців столиці, чиї транспортні маршрути пролягають Південним мостом. Рух цим напрямком знову обмежено – відтепер до 30 серпня. Вкотре ремонтують зовнішнє асфальтове покриття. Більшість робіт запланували виконувати вночі, але не всі. Отже, знову автотранспортні затори, знову запізнення і, відповідно, нова порція невдоволення киян.

Проте Кличко пішов на це, хоча в нього попереду дуже непроста боротьба на місцевих виборах. Досить з нього й зруйнованих у травні-червні шляхопроводів на Осокорках та поблизу Оболоні…
Так і живемо, дорогенькі. Можна порівняти і зробити висновки. Читач «Зорі» це робити вміє, бо давно привчений до аналізу інформації, а не безглуздого споживання інформ-продукту, який, подібно до ікри з відомого анекдоту про похід Брежнєва до гастронома, «здається, вже хтось їв…»

Олександр ДУБРОВСЬКИЙ