Учора розпочала роботу Дніпропетровська облрада VIII скликання. Хто та як її «гратиме», стане остаточно зрозуміло на наступній сесії 16 грудня.
Поки що зрозуміло лише те, що пропрезидентські «слуги» отримали на теренах нашої області черговий ляпас і навряд чи зможуть реально контролювати «обласний парламент», не звертаючи уваги на інтереси регіональної еліти – причому не тільки політичної.

Тиждень тому багато хто подейкував, що голові облради минулого призову Святославові Олійнику не без проблем, але вдасться сформувати депутатську більшість для результативних голосувань. Банальна математика начебто дозволяла це зробити: за попередніми розрахунками та з огляду на домовленості перший номер «зелених» міг розраховувати на 63 депутатські «штики». Проте не все так сталося, як гадалося.

На першій сесії, де підтверджували депутатські повноваження і складали символічну присягу, Олійник від власної фракції навіть не потрапив до тимчасової президії з 5 осіб, яка за законодавством керуватиме облрадою до обрання її голови. Попри величезні амбіції, він майже стовідсотково втратив шанси знов очолити вже чинну обласну раду. І це зовсім не «контри» політичних ворогів: як і загалом по країні, фракція «Слуги народу» формувалася поспіхом, тому має декілька не тільки наявних, а й прихованих бенефіціарів…

Таким чином, сценарій «Слуги народу» було зламано з самого початку. Тепер новий, принципово інший поштовх отримала стадія міжфракцій-них переговорів. Не дивно -адже всім регіональним гравцям, навіть не дуже потужним, хочеться отримати на наступні роки свій шматочок контролю
над бюджетним «пирогом» та підрядами у найбільш визначальних галузях.

Без сумніву, на це вплинула й перемога номінального представника «Опозиційної платформи – За життя» Костянтина Павлова у двобої з ах-метівським висуванцем «слуг» Дмитром Шевчиком за посаду криворізького міського голови. Остаточний рахунок 56,97%-40,49% та виграш близько 30 тисяч голосів свідчить, що «слуги» дніпропетровського гатунку змогли досягти майже неможливого – консолідувати проти себе практично всіх.

Лише питання часу, коли політичний рейтинг адептів Зеленського роздиратимуть вже остаточно. Хоча виграють від цього далеко не всі учасники процесу. В програші наразі, скоріш за все, будуть політичні «романтики», незважаючи на гасла, передвиборчу риторику й колір прапорів. Але чи вистачить у таких бажання гучно грюкнути дверима й продемонструвати приклад діяльності реальної опозиційної сили?

Не впевнений. Хоча передумов для такого чимало навіть зараз, адже майже всі наявні партії побудовані за стандартною схемою «командир, комісар та зрадник», а деякі щойно створені фракції й надалі нагадуватимуть шматки сиру з великими дірками, який майстерно навчилися виготовляти у загальновідомому Амстердамі.

Андрій БОГАТИРЬОВ