Цікаво спостерігати за п’ятничними сенсаціями від РНБО. Чи не так? Доходжу висновку, що призначеним нею винним просто не пощастило, бо саме вони потрапили в поле зору «авторського цеху», який готує чудові відеозвернення Президентові. На їх місці може опинитися будь-хто, бо піар-страва передбачає різноманітність інгредієнтів.

Днями м’яку посадку на поверхню Марса здійснив китайський марсохід «Чжужун», загострення ситуації на Близькому Сході змусило весь світ спостерігати, як працює тактична система ПРО Ізраїлю під назвою «Залізний купол», а Рада національної безпеки і оборони України оголосила війну, злодіям у законі.

Свого часу любив читати детективи різної якості, і дотепер був переконаний, що «ворьі в законе» залишилися лише там – у кінофільмах і книгах. Справжні ж авторитети кримінального світу давно стали «поважними» людьми: депутатами, бізнесменами, меценатами. Проте РНБО з’ясувала – це не так.

Почуте від Президента змусило мене заново «заглибитись» («загуглитись») у тему і викликало, м’яко кажучи, подив. Зелен-ський повідомив нам про санкції проти 557 злодіїв у законі. До всіх них застосовані блокування активів, заборона в’їзду на територію України, відмова у наданні чи відміні візи, неможливість отримання ними громадянства України і т. ін.

По-перше, за даними інтернет-ресурсу (щоправда російського) «Прайм Крайм», який спеціалізується на дослідженні життя кримінального світу, станом на 2019 рік в усьому світі налічувалося 442 «вора в законе».

Далі виникає закономірне питання щодо самого блокування. Як можна заблокувати активи злодія в законі, якщо за прийнятими у цьому середовищі суворими правилами активів і власності у цих людей бути не повинно. Це загальновідомий факт. Тож як можна заблокувати те, чого нема?

Вкотре ніхто не пояснює, як і звідки беруться списки тих чи інших громадян, до яких застосовуються санкції РНБО. Серед них вже були і «контрабандисти», і «терористи», і судді. Тепер ще й «ворь в законе».

Головне – таке подобається більшості громадян, виборцям. Інша справа, що навряд чи ці п’ятничні шоу матимуть правові наслідки. Бо в цивілізованому світі судді іноді роками не можуть винести вирок і призначити покарання, детально вивчаючи сотні томів документів, гігабайти відео і аудіо файлів, висновки експертів, покази потерпілих, свідків, звинувачених, адвокатів і прокурорів. Крім того, аби знизити імовірність суддівської помилки, за цим процесом встановлений апеляційний і касаційний контролі. Світ придумав такий складний механізм для того, аби нікого не покарали без вини, а винні не уникнули відповідальності.

Однак у нас унікальний випадок. Президент України вже кілька місяців без суду визначає покарання своїми Указами, проводячи їх через сформовану ним же Раду нацбезпеки.

Взагалі, складається враження, що члени Радбезу, серед яких -генерали, офіцери, держслужбовці найвищої категорії, приймаючи санкційні рішення, засвідчують та підтверджують відсутність в Україні правоохоронної системи. А ще – безпорадність очолюваних ними ж силових органів.

Магія простих рішень, яку полюбляє нинішня влада, відверто лякає. Бо простота розв’язання складних проблем не може залишитись без наслідків.

Пригадую, як взимку у мої студентські роки, які припали на середину 90-х, у кімнатах університетського гуртожитку одночасно вмикалися кілька десятків електрообігрівачів різної потужності – опалення було погане, тож суворі заборони не допомагали. Перевантажена електромережа, звичайно, реагувала «вибиванням» теплового запобіжника та знеструмленням частини гуртожитку. Далі його мешканці висипали в коридори, голосно обурювалися і радили, як швидко відновити електропостачання. Електрика, який обслуговував кілька гуртожитків, знайти було практично неможливо, тому винахідливі студенти самі «подавали струм», перемкнувши контакти в обхід запобіжника.

Світло дійсно з’являлося, радощам не було меж. Але згодом на виклик приїжджали пожежники.

Володимир ПІСОЦЬКИЙ