В Україну прийшло велике лихо – війна. Перемогти це лихо можна лише максимальною напругою сил. Усіх. І кожного. Коли війна сьогодні на порозі спільного дому, обмінюватися довоєнними претензіями – не найрозумніший підхід. Не на часі й будь-яка спроба вирішувати старі проблеми за нових обставин…

Мене часто запитують, чому я не коментую сьогоднішні події в соцмережах. Але все досить зрозуміло, адже щодо війни моя позиція дуже проста і вкладається в одну-єдину тезу.

Ось вона. Будь-яку війну можна намагатися якось пояснити, але за жодних умов її не можна виправдати і неможливо пробачити.

Якщо ж говорити про мою позицію більш розлого, то зроблю кілька принципово важливих для мене акцентів.

По-перше, я абсолютно впевнений, що в умовах війни в інформаційному полі України не повинно бути жодної політики, жодного з’ясування стосунків, жодних суб’єктивних думок та оцінок. Повинні бути лише офіційні повідомлення та офіційні трактування подій. Сьогодні це – єдина правильна інформаційна політика держави.

Потім, після завершення війни, після нашої перемоги -настане час думати та аналізувати, говорити про причини та наслідки, давати оцінки. Але це згодом. Сьогодні всі ми, незалежно від своїх політичних та ідеологічних поглядів, мусимо стояти пліч-о-пліч на своїх рубежах захисту та звільнення України.

Друге. Завдання органів місцевого самоврядування області та територіальних громад – зробити все можливе й неможливе для збереження життя та здоров’я мирного населення. Особливо людей похилого віку, мам з дітьми, тих, кому дієва допомога потрібна зараз і негайно. Ми це робимо.

Я дуже високо оцінюю якість та результативність військово-організаційної роботи місцевих органів влади, рад ОТГ у Дніпрі та Дніпропетровській області. Заходи вживаються своєчасно, у належному обсязі, у точній відповідності до розвитку ситуації. Ситуація знаходиться під жорстким контролем, тут немає місця паніці та фейкам, максимально забезпечена життєдіяльність усіх важливих об’єктів інфраструктури та підтримка мирного населення.

Третє. Ми знаємо, що тривають переговори. Зрозуміло, що вони будуть не швидкими та складними, що на терезах майбутнє України. Але також зрозуміло, що ціна цих переговорів – людські життя, питання про те, скільки громадян України не загинуть у цій страшній та нелюдській війні. Впевнений, що найвище керівництво України це теж розуміє.

А я та моя команда щодня, з ранку до ночі, реалізуємо масштабний гуманітарний проект, щоб підтримати в умовах воєнного часу літніх та самотніх людей, біженців із зони бойових дій, а також лікарні, особливо дитячі.

Працюємо разом та підтримуємо один одного. Зараз – тільки так!

Геннадій ГУФМАН, перший заступник голови Дніпропетровської обласної ради