Останніми тижнями увагу більшості громадян було зосереджено на виборах. Воно й не дивно – обирали місцеву владу! Проте поза увагою залишилися дві знакові кадрові новини.

Айварас Абромавічус отримав чергове державне призначення в Україні, увійшовши до наглядової ради Ощадбанку, а Кабінет Міністрів готує зміни до статуту «Нафтогазу України» стосовно процедури зміни його керівництва. Уряд планує… обмежити власні права і дозволити собі самому звільняти керівництво держкомпанії лише за погодженням свого рішення з її наглядовою радою.

Інвестиційний банкір – таку дещо дивну для вітчизняних кадрових традицій професію мав Айварас Абромавічус перед призначенням у 2014 році міністром економіки України до уряду Яценюка. Напевне, у мене до цього іноземного добродія дещо упереджене ставлення, бо саме його наказом мене колись звільнили з посади одного з державних стратегічних підприємств. Так, досить важко залишатися об’єктивним, але фактом залишається те, що практично з того часу і дотепер згадане підприємство простоює. Хоча протягом кількох десятиліть було потужним виробником машинобудівної галузі.

Дещо пізніше я зрозумів, що моє звільнення – лише дрібна деталь у «великій роботі» по знищенню цілих галузей економіки держави. Тому після призначення влітку минулого року цього громадянина різних країн гендиректором «Укроборонпрому» все остаточно стало на свої місця: доля залишків «оборонки» тепер теж вирішена…

І ось нове завдання для невтомного «топа» – Ощадбанк. Залишається лише здогадуватися, які задачі стоять перед Айварасом у банківській системі. Для повноти образу новоспеченого банкіра додам, що між посадою міністра економіки і «Укроборонпромом» ця людина встигла побувати депутатом литовського сейму.

Серед обізнаних у тонкощах політики людей давно існує стійке переконання, що автором ідеї створення наглядових рад із залученням іноземців є саме Абромавічус. От і нинішні зміни в статуті «Нафтогазу» дадуть змогу Клер Споттісвуд, Бруно Лескуа, Людо Ван дер Хайдену та іншим не менш поважним іноземцям – членам наглядової ради – нарешті безперешкодно управляти національним енергетичним гігантом. Доки кандидати до місцевих рад один поперед одного обіцяли знижувати тарифи на газ, тепло та електроенергію.

Пам’ятаєте гасла, які під час революції 2014 року лунали на майдані: «Рабів до раю не пускають», «Свобода -наша релігія», «Пам’ятай чужинець: тут господар -українець»? Пригадуючи це сьогодні, охоплюють сумніви щодо адекватності їх розуміння і сприйняття тими, хто тоді виголошував. Відверто кажучи, значення цих справді патріотичних висловів ще кілька років тому я собі уявляв дещо інакше.

Володимир ПІСОЦЬКИЙ