З великою цікавістю подивився в YouTube лекцію колишнього посла Канади в Україні Романа Ващука щодо західних реформ у нашій державі. Раджу переглянути і вам. Гарантую – багато з того, що відбувається останніми роками в Україні, стане ще зрозумілішим…

Чи не найголовніше, про що вперше говорить високопоставлений представник іншої держави – що в Україні створена і діє неформальна Рада країн «Великої сімки», яка координує спілкування з українською владою. Він додає, що утво- і рилась вона за ініціативи J канцлера ФРН Ангели Меркель для «координації дій» щодо реформ, а точніше – лобіювання інтересів країн G7 через «громадянське суспільство», представники якого отримували (і отримують) високі посади в органах державної влади.

Щоправда, екс-посол зазначає, що вся ця активність іноземців десь до 2019-го стала набридати українському населенню, а різноманітних громадських активістів і зовсім нарекли образливим визначенням «соросята».

Цікавим є й те, як пан посол неприховано і з простуватою як для дипломата безпосередністю повідомляє, що, скажімо, в його посольстві трудилася радниця-ка-надійка, яка «працювала з судовою системою». Про «незалежність» наших судів відомо усім. Але нарешті факт іноземного впливу на них визнаний майже офіційно.

Ващук звертає увагу й на те, що в боротьбі з корупцією в Україні найбільше зацікавлені «міжнародні партнери». Звідси доведена до абсурду запекла боротьба посольств за НАБУ, САП та інші напридумувані іноземцями каральні органи. При цьому Конституційний Суд, який дозволив собі мати відмінну від «офіційної» позицію щодо них, миттєво був підданий обструкції, зацькований і звинувачений в усіх гріхах.

Визнає пан посол і помилки, дорікаючи колегам по G7 тим, що більшість диппредставництв аж надто опікуються проблемами інвалідів чи ЛГБТ. І, захопившись, забувають, що основна маса населення все ж таки до згаданих категорій не належить. Переймаються люди дещо іншим – власним виживанням. Тобто з «одкровень посла» витікає, що зусилля іноземних дипломатів зосереджені або на неактуальних, або на надуманих проблемах, які «не заходять» у свідомість українців.

Ну і насамкінець дипломат зізнається, що Захід експериментував з Україною, надсилаючи сюди управлінські моделі, які забороняв у себе. «Країна – лабораторний кролик», – каже про нашу державу колишній посол. Він відверто говорить, що переважну кількість згаданих моделей у західних країнах втілити не дозволили – то ж їх автори вирішили нав’язати свої ідеї Києву.

Більшість колег-журналістів знають, що влучний, промовистий, інтригуючий заголовок – ледь не половина справи для вдалого авторського матеріалу. Мій сьгоднішній випадок особливий. Бо вся промова пана посла пропонувала мені заголовки: «Явка з повинною», «Сповідь метрополії», «Альтернативний уряд» і ще ряд неприємних штампів. Шкода, що всі вони безпосередньо стосуються нашої держави, нашої Батьківщини. Нашої України…

Володимир ПІСОЦЬКИЙ