Чи є взаємозв’язок між бородатим анекдотом, шматком огорожі славнозвісної дніпровської набережної, зруйнованим тиждень тому рясними червневими зливами, прихованим поки що скандалом навколо єдиного будівельного вишу регіону та… небажанням очільника «обласного парламенту» зосередитися на глобальних проблемах?
На перший погляд, всі ці речі абсолютно між собою нічим не поєднуються, немов персонажі різних казок. Однак, якщо уважно придивитися, вони складають ланцюг, дуже небезпечний для області та держави загалом. Ланцюг з пихатості, небажання роздивлятися у майбутнє та нехтування елементарною логікою.
Навіть з легким присмаком злочинів – посадових або економічних. Принаймні деяким нашим «героям» до такого залишилося приблизно півкроку…

«ОКРАСА ТА ГОРДІСТЬ» РАПТОВО ВПАЛА

Рівно тиждень тому, 9 червня, серед білого дня в центрі Дніпра відбулася дуже неприємна подія. Раптово осипалася огорожа на одній з центральних ділянок реконструйованої дніпровської набережної, яка вже понад десятиріччя вважається справжньою окрасою міста. Приблизно 30-40 метрів бетонно-металевої майже капітальної споруди осипалися просто у дніпровську воду поблизу від Монастирського острова.

Наскільки відомо, жоден з містян не постраждав. Але причина достеменно не відома. Офіційна версія -понаднормативне намокання грунту. Нібито саме воно призвело до руйнування паркану.

Однак виникає похідна низка питань. Перед будь-яким будівництвом за існуючою офіційною процедурою відповідні фахівці виконують цілий комплекс експертиз. І лише тоді, коли з’являється позитивний вердикт, починається будівництво.

Так має бути. Але чи було свого часу, півтора десятиліття тому? І чи відповідають матеріали, які використовували у реальності, тим, що фігурували в актах прийому-передачі об’єкта?

Зараз, у 2021-му, докопатися до реального стану справ буде надто складно. Та й навряд чи хтось зацікавлений цим займатися. Хоча підсумковий результат бачимо неозброєним оком -міф про якісну діяльність на користь місту, про те, що благоустрій набережної виконувався «на віки», розсипався немов відповідні будматеріали.

Ба більше – позавчора терміново зібралася міська комісія по ТБЧС у Дніпрі. І вирішила перекрити частину набережної, де сталося обвалення
перильного огородження. Адже наразі виникла загроза обвалення перильного огородження на інших ділянках!

Цитую офіційний документ: «З метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації, пов’язаної з травмуванням та загибеллю людей у результаті руйнування конструкцій набережної, комісія вирішила обмежити доступ громадян до бульварної зони Січеславської Набережної – від вулиці Воскресенської до вулиці Половецької».

Окрім того, на зазначеній ділянці виставлено поліцейський контроль.

Виходить, що набережна, якою не один рік так демонстративно пишався колишній міський голова Дніпра Іван Куліченко, може продовжити «сипатися»? Та ще й із небезпекою для життя людей?! Де саме і за яких умов??? Якої сили дощу потрібно лякатися, якої кількості опадів?!!

Отакий вийшов «подарунок» місту, відкладений у часі – від фахівця-бу-дівельника з відповідною освітою та багатющим практичним досвідом. Який він, напевно, і зараз передає майбутнім студентам місцевої будівельної академії, чию піклувальну раду 65-річний екс-мер зараз очолює.

ЗНИКЛІ ПІСУАРИ МОЖУТЬ «СПУСТИТИ НА ГАЛЬМАХ»

Варто усвідомити, що справи у виші, що не так вже давно вважався досить престижним і перспективним за мірками нашого «не першого, проте й не другого» міста, також не дуже. Можна навіть зізнатися – досить кепські справи. Настільки, що до них змушені були долучитися. люди в погонах.

Наріжним каменем розслідування, яке проводить Нацполіція, стало відповідне звернення народної депутатки Соломії Бобровської до голови НПУ Ігоря Клименка. Вона доповідає начебто про розтрату бюджетних коштів у великих розмірах. Буцімто ректор
академії професор Микола Савицький проводив оборудки з державними закупівлями, які стосуються ремонтних робіт – а саме заміни вікон та встановлення нової сантехніки. Загальна сума ймовірної «вигоди» вимірюється у сотнях тисяч гривень. Звичайно, бюджетних, адже виш фінансує Міністерство освіти й науки України.

Поліція ще у квітні відкрила кримінальне провадження за фактами «привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Наскільки відомо, з приміщення академії вже вилучено тендерну документацію. Тобто розбиратися поліцейські налаштовані «по-дорослому».

Наразі триває досудове розслідування. Чим воно завершиться – поки не зрозуміло. Адже пан ректор намагається «зачистити» внутрішню опозицію в академії – щоб не було кому зайвий раз відкривати рота перед викладацьким колективом й виносити сміття з хати.

Поки це йому не дуже вдається. Факти дійсно кричущі, вони отримали широкий розголос навіть серед студентів – що вже казати про «доцентів з кандидатами», значна частина яких лише за 2 роки, що минули з ректорських виборів, вже встигли розчаруватися у колишньому улюбленцеві.

Головна причина – стурбовані викладачі впевнені, що Савицький зрадив виш, коли майже рік тому попередньо погодився об’єднатися з трьома іншими технічними вишами – транспортним і хіміко-технологіч-ним університетами та металургійною академією. Щоправда, рада трудового колективу не схвалила таку ініціативу. Навпаки – активно висловилася проти.

Тож Савицького примусили «увімкнути задню». Однак думки про об’єднання, на якому наполягають столичні міністерські чиновники, залишилися. До того ж на цьому наполягає МВФ, чиї рекомендації зараз левова частина
можновладців сприймає як одкровення Господа Бога.

ХТО Ж БУДУВАТИМЕ?

З таким успіхом і за такої швидкості ми спроможні дуже оперативно де-факто демонтувати існуючу систему вищої освіти, замість того, щоб її з розумом модернізувати. Навіть у нас, на Дніпропетровщині, деякі зацікавлені діячі з цим поспішають. А ті, хто має можливість завадити, повернутися хоча б з регіонального рівня до принципів сталого розвитку, цьому й не думають перешкоджати – навіть якщо мають ситуативну партійну підтримку та неабиякі владні повноваження.

Серед таких у найперших лавах -голова обласної ради Микола Лукашук. У грудні він отримав своє поважне крісло за «зеленою», президентською квотою, однак лише як компромісна для місцевих еліт фігура. І замість того, щоб використовувати наявні можливості, він стрімко перетворюється на магістра «навколовсіляких» наук чи й ще гірше – весільного генерала, що має думку з будь-якого приводу. Навіть якщо ніхто, окрім користувачів соцмереж і нечисленних відвідувачів сайту ДОР, на неї не звертає жодної уваги.

Таких, кого влада розпещувала і потім досить швидко множила на нуль, Дніпропетровщина бачила неодноразово. Навіть у новітній історії. Шкода, що їх «бурхлива діяльність» не залишала часу, щоб створити щось корисне.
Погодьтеся, будівельної каски, аби позувати перед фоторепортерами, для того замало.

Андрій БОГАТИРЬОВ, фото – з відкритих джерел