Другий тиждень карантин в країні, окрім превентивних завдань, виконує функцію лакмусу: виявляє масу хронічних позамедичних захворювань, що лікуються лише часом і винайденням власних рецептів.

Запроваджені урядом карантинні обмеження в нашій державі нагадують, як і багато іншого, напівзаходи. Принаймні у Дніпрі це виглядає так: перехожих на вулицях стало дещо менше, зачинені торгівель-но-розважальні центри, у не зовсім зрозумілому режимі працюють органи влади та держустанови. Зате помітно збільшилась кількість відвідувачів супермаркетів, на порогах банків та аптек стоять невеликі черги (всередину пускають обмежену кількість людей), а на зупинках громадського транспорту поновилась підзабута в останні роки боротьба за першість – через обмеження кількості пасажирів у салоні.

Тобто карантин ніби є, але не такий категоричний, як того хоче влада, котра його запровадила. І справа не лише в тому, що наші люди якісь не такі: байдужі до свого здоров’я або здоров’я оточуючих чи не розуміють рівня загрози від коронавірусу. Все, що пропонує уряд чи місцеве самоврядування (навіть правильне і корисне), піддається сумніву через тотальну недовіру до будь-яких владних ініціатив.

Погодьтеся, важко сліпо вірити сказаному владою після того, як кілька місяців тому ця ж сама влада переконувала громадян у тому, що дві платіжки за газ для них краще, ніж одна. Або продовжує знаходити аргументи для батьків сільських школярів, що зачинена школа поряд і щоденні поїздки дітей на навчання до райцентру за 20 кілометрів – для їхнього ж блага.

Тож у людей і виробився імунітет до будь-яких нововведень. Імовірніше, хибний. А можливо, як у класиці радянської комедії:

«- Я же атаман идейньїй. И все мои ребята, как один, стоят за свободную личность.

• Значит, будут грабить…»

Отож і виходить, що навіть найщиріші й найтурбот-ливіші прохання влади більшість людей не поспішає виконувати.

Ви помітили, як останніми днями всі хочуть допомогти медикам? І до роботи підвезти, і зарплату подвоїти, і засобами індивідуального захисту забезпечити… Це після багаторічних експериментів над галуззю охорони здоров’я. Після того, як добра частина наших кваліфікованих лікарів і медсестер давно працює за кордоном. Шкода, але в суспільстві сформована думка, що вітчизняний лікар – це погано навчений недоспеціаліст: цинічний, корумпований і бездушний.

У такій атмосфері суцільної недовіри між владою, населенням, бізнесом ефективно діяти в критичних ситуаціях важко. А попереду ще багато випробувань -для всіх. Економічних наслідків пандемії у світі й, відповідно, карантинних заходів у нас не береться передбачити ніхто. Очікує ще багато дискусій і навіть конфліктів щодо адекватності рішень уряду та їх результатів. Головне, щоб післякарантинна Україна не опинилася на місці одинадцятого пасажира маршрутки, висадженого посеред дороги суворими контролерами…

Володимир ПІСОЦЬКИЙ