Спочатку все нагадувало ледь не детектив: нам повідомили, що у селі Хуторо-Губиниха, яке належить до Підгородненської ОТГ, зник… пам’ятник місцевим героям-визволителям Великої Вітчизняної

Ясна річ: під час тривалого груднево-січневого «українського Рамадану» місцеві мешканці помітили це не одразу. Однак дехто почав бити на сполох доволі швидко…

І ось що з’ясувалося: одного зимового дня офіційна бригада місцевих комунальників приїхала та демонтувала монумент – просто разом із п’єдесталом. А сьогодні фігура радянського солдата (точніше – кілька частин, на які вона розкололася під час демонтажу) зберігається на подвір’ї вчителя хімії та біології місцевої школи.

Чи можна її відновити? Пан Гав-рюшенко, який «прихистив» залишки пам’ятника, щиро сподівається, що йому вдасться це зробити навіть самотужки навесні, коли потеплішає. Придбає необхідні матеріали та стане до роботи. Хоча він наголошує, що краще було цим займатися, коли монумент ще не мав сучасного жалюгідного вигляду.

Проте місцева влада багато років цим зовсім не опікувалася. Напевне, мала більш важливі державні справи. Та й тепер готова обрати для себе простіший шлях – встановити на пам’ятному місці плиту з прізвищами загиблих. Колись.

Чому заздалегідь не підготували план реконструкції меморіалу та необхідні кошти, не обговорили з місцевими, не підготували все як слід? А вже потім можна було займатися демонтажем – аби не бентежити людей. Але ні. За поганою звичкою в нас частіше спочатку руйнують, потім вже замислюються – навіщо поквапилися?
Скільки ще в маленьких селах та містечках Дніпропетровщини таких занедбаних, напівзруйнованих пам’яток, які нагадують про події війни 194145 років?

Яка кількість з них «доживе» до чергової святкової річниці у травні – під «пильним наглядом» нащадків та ще живих родичів?! «У мене тут брат похований, батько майже поруч лежить, – ледь не плаче 85-річна Марія Максимівна. – За що ж так з тими, хто виборов нам усім життя?»

Як ви розумієте, риторичне питання. Та й не дуже воно хвилює деяких місцевих очіль-ників, які живуть лише сьогоденням, не згадуючи про інші, не менш важливі, хоча й не матеріальні, поняття та принципи, без яких неможлива держава.

Якщо ми маємо на увазі саме державу, а не просто територію.