Майбутній ринок землі викликає безліч запитань не тільки у пересічних громадян, а й у досвідчених експертів аграрної галузі – адже чимало важливого лишилося поза увагою законодавців і правоохоронців. Щодо перспектив, до яких призведе скасування багаторічного мораторію на обіг сільгоспугідь, існує ціла низка побоювань.

Анатолій КУКСА, директор сільськогосподарського ТОВ «Дніпро-Н», депутат Дніпропетровської облради:
-Усі розуміють: продаж землі назрів, сьогодні це необхідність. Однак більшість людей у сільській місцевості побоюються, що з’являться нові «остапи бендери», які ошукуватимуть селян, а держава не зможе цьому протидіяти. І за незрозумілої нормативної бази, прийнятої Верховною Радою та Кабміном, така загроза, на жаль, не виключена.

Вже поширюються відомості про створення так званих «земельних летючих бригад» – вони нібито за 10-15% ринкової вартості земельних ділянок силоміць вирішуватимуть з орендаторами паїв, термін угод по яких триватиме ще декілька років, питання скасування взаємних обов’язків. Заздалегідь описуються майбутні шахрайські схеми отримання прав власності на паї…

На мій погляд, влада мусить взяти процес продажу під контроль, причому на базовому рівні, тобто на рівні громад. Аби селянам було зрозуміло – хто купує, яким чином оброблятиме та чи сплачуватиме податки, за які розбудовуватиметься сільська соціальна інфраструктура.

Вадим УДОВИЦЬКИЙ, останній у «новітній історії» регіону начальник департаменту агропромислового розвитку ОДА:

– Складне питання, чи варто відкривати продаж сільськогосподарської землі саме зараз, коли Україна досі не визначилася з моделлю свого подальшого

розвитку. Коли безліч законів та підзаконних актів начебто існують, але лише в теорії.

Взагалі ставлення до створення ринку в мене позитивне, адже земля в усьому світі є товаром. Цивілізована практика засвідчує, що ринкова модель у багатьох країнах працює, і працює досить вдало. Проте таке можливо лише там, де закон єдиний для всіх та не має винятків або нюансів «для когось поважного». Ми чудово пам’ятаємо приватизацію промисловості, коли ваучери отримали мільйони, хоча підприємства стали власністю тисяч, а потім навіть сотень.

Із землею може вийти так само. Колись загарбники, починаючи зі шведів, приходили до нас зі зброєю, щоб землю захопити, заради українських чорноземів влаштовували війни. Сьогодні, у глобалізованому світі, використовують інші методи – економічні. Купівлю та квоти.

Коли це стане реальністю, ніхто вже очно не скаже, мовляв, «яка різниця». Шкода тільки, що справжні наслідки стануть відчутні за кілька десятків років.

Ірина КЛИМЮК, доктор філософії у галузі права, викладач ДНУ:

– Наближення відкриття ринку землі в Україні продовжує викликати все більше запитань та побоювань.

Противники запуску ринкового механізму обґрунтовують свою позицію неконституційністю прийняття земельної реформи. Вони вважають, що це може призвести до розпродажу українських земель іноземцям – до того ж 70% земель України є землями сільськогосподарського призначення.

Відповідно до статей 13 та 14 Конституції України – земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території держави, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

Саме тому тільки народ може вирішувати долю українських земель!