15 лютого відзначаємо одне з 12 головних християнських свят – Стрітення Господнє (Стрічення, або Зимобор)

Упізнали в немовляті Месію

За біблійним переказом, цього дня Пречиста Діва Марія і Святий Иосиф Обручник принесли до Єрусалимського храму на посвяту Боже Дитятко, на сороковий день від його народження.

Тоді при храмі служив праведний старець Симеон, якому виповнилося 300 років. Він мав видіння від Господа, що доти не помре, допоки не зустріне Спасителя світу.

Взявши Немовля на руки, Симеон упізнав у Ньому того, на кого очікував з волі Божої, і радісно мовив:

«Нині відпускаєш слугу твого, Владико,
По слову Твоєму заспокоєним,
Бо бачили очі мої спасіння Твоє…»

84-літня провидиця Анна, яка служила в тому храмі, також упізнала в Богонемовляті Месію і радо сповістила цю вість іншим.

Свічки-громниці й стрітенська вода

На Стрітення святять воду і свічки, які називаються «громничними». Така свіча оберігає від грому, її тримає в руках сам Архистратиг Михаїл. Старі люди казали: як іти полем чи лісом, а навколо гуркоче гроза, варто лиш згадати, що в хаті є свячена громниця, і блискавка втрачає свою вбивчу силу. Свічку треба запалити в церкві й принести додому так, аби не згасла дорогою.

Коли, не дай Боже, у сім’ю приходило нещастя чи худоба хворіла, громницею обкурювали все довкола: хату, стайню, подвір’я. Як хтось із родини довго не міг відійти в небуття, то йому давали в руки цю свічу, аби «муки зцілила та душу з грішним тілом розлучила».

У давнину перевагу надавали громницям, зробленим із воску власними руками. Для цього в мисочці гріли віск, щоб був м’який, клали всередину гніт із лляної нитки і викачували свічку. Але своїх магічних властивостей вона набувала лише після посвяти. Несучи до церкви, свічу закосичували різнокольоровими стрічками, сухоцвітами. Або ж обгортали хусткою чи рушничком. В хаті лаштували громницю на покуті під образами.

Стрітенська вода цілюща, як і йорданська, свячена на Водохреще. Помагає від пристріту, «лихого ока». Нею натирали болючі місця. Напували худобу від падежу. Пасічники кропили вулики кожної першої неділі на молодику, аби не заїдали чужі комахи та не напав «гнилець» — небезпечна інфекційна хвороба.

Проводжаючи сина на війну, батько кропив його стрітенською водою на щасливе повернення, приказуючи: «Боже тебе збережи!»

Півень води нап’ється з калюжі – то ще жди стужі

Цього дня, казали, «стрічається зима з весною, тепло з холодом, а кожух зі свитою». А ще «лютий з березнем змагаються: кому йти, а кому вертатися». Як до вечора потепліє -весна перемогла зиму, як постуденіє – зима. Ясна, тиха погода на Стрітення Господнє віщує добрий урожай збіжжя на полях і роїння бджіл. Зі стріх капає – весна буде холодна й пізня.

«…Та як би зима вже там не хвицалась, а як весна посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» – зазначає фольклорист Олекса Воропай. Тепло неодмінно переможе холод! Тому Стрітення й називають ще Зимо-бором. Тільки ось, коли це станеться?..

Тетяна МАЛИШЕНКО