90 років тому в СРСР виник сумнозвісний ГУЛАГ -Головне управління таборів і місць ув’язнення.
Система таборів, як нечувана пошесть, охопила всю країну і налічувала 30 тисяч місць позбавлення волі. А сам ГУЛАГ невід’ємний від особи Сталіна: саме при ньому мільйони ув’язнених будували міста, канали та заводи, добували золото й уран, освоювали непридатні для життя території за Полярним колом і на Колимі. Серед них було й чимало українців, і далеко не всі потім повернулися до рідних домівок…

За 30 років існування ГУЛАГу через його табори і тюрми пройшло 20 мільйонів в’язнів. Як мінімум, 1,7 мільйона загинули від голоду, важкої праці, хвороб або були розстріляні. Серед них були як кримінальники, так і ні в чому не винні люди, що потрапили за колючий дріт за «політичними» статтями.

Описати всі табори ГУЛАГу неможливо. Ми виділили кілька найстрашніших, найбільш густонаселених, найважливіших для радянської економіки.

Соловецький табір особливого призначення (СЛОН)

Місцезнаходження: Соловецькі острови Роки існування: 1923-1933

Максимальна чисельність ув’язнених: 71,8 тисячі осіб «Дідусь» всіх радянських таборів – Соловецький табір виник задовго до ГУЛАГу. Він став випробувальним полігоном, де перевірили схему використання масової праці ув’язнених. На холодних островах у Білому морі десятки тисяч засуджених валили ліс, будували дороги, висушували болота.

У результаті табірна система довела свою практичність – настав час розширити її на всю гігантську країну.

Біломорсько-Балтійський виправно-трудовий табір (Білбалтлаг)

Місцезнаходження: Карелія Роки існування: 1931-1941

Максимальна чисельність ув’язнених: 108 тисяч осіб Білбалттабом почалася історія «великих будов комунізму», масштабних проєктів, реалізованих здебільшого силами ув’язнених. Перед табором стояла задача поєднати Біле море з Онезьким озером, прокопавши канал довжиною 227 кілометрів. До літа 1933-го він був готовий.

Трудитися офіційно названим «ув’язненим канало-армійцям» доводилося в суворих умовах: з інструментів були тільки лопати, кирки та інший ручний інвентар. Тим, хто не виконував норму, зменшували пайки (денне «меню» зека-будівельника становили 500 грамів хліба та баланда з морських водоростей) і збільшували термін ув’язнення. За різними даними, на будівництві Біломорканалу загинуло від 50 до 200 тисяч душ.

Мало хто знає, що слово «зек» (скорочено від російського «заключенньїе каналоармейцьі») увійшло у вжиток саме з часів цього будівництва.

Байкало-Амурський ВТТ (БАМлаг)

Місцезнаходження: Амурська область Роки існування: 1932-1938

Максимальна чисельність ув’язнених: 200 тисяч осіб На тлі інших будов ГУЛАГу, Байкало-Амурська магістраль (БАМ) була проєктом циклопічним: планувалося будівництво 4000 кілометрів залізничних колій від Тайшету (Сибір) до Радянської Гавані (Далекий Схід).

Тут діяв залізний закон: «Хто не працює, той і не їсть». Коли будівництво не вкладалося у терміни, адміністрація табору негайно подовжувала робочий день – зеки трудилися по шістнадцять-вісімнадцять годин. Але через низьку ефективність рабської праці у надваж-ких умовах, магістраль так і не була зведена – проєкт відклали до 1970-х і добудовували її вже не зеки.

Північно-Східний ВТТ (Севвостлаг)

Місцезнаходження: Колима Роки існування: 1932-1952

Максимальна чисельність ув’язнених: 190 тисяч осіб СРСР не церемонився із табірниками, яких відправляв під землю на березі Охотського моря добувати золото та олово і з нуля зводити інфраструктуру, стійку
до суворого клімату (саме у 1930-і побудували регіональний центр Магадан).

Центром освоєння Колими став Севвостлаг – табір під управлінням «Дальбуду», державного тресту з освоєння Далекого Сходу. Юридично «Дальбуд» не вважався частиною ГУЛАГу, але умови в його таборах наприкінці 30-х були нітрохи не легшими.

Норільський ВТТ (Норильлаг)

Місцезнаходження: Норільськ Роки існування: 1935-1956

Максимальна чисельність ув’язнених: 72 тисячі осіб Сьогодні Норільськ із його 179-тисячним населенням – найбільше заполярне місто у світі. А в 30-ті збудували його ув’язнені ГУЛАГу. Радянській промисловості були необхідні метали, і Норільськ виріс навколо мідно-нікелевого комбінату. На ньому теж працювали «зеки».

Норільські табори не були найстрашнішими у системі ГУЛАГу. До них відправляли, як правило, відносно здорових і молодих в’язнів, здатних працювати в умовах Крайньої Півночі. Тому й смертність тут була нижчою, ніж на Колимі або на будівництві БАМ.

Воркутинський ВТТ (Воркутлаг)

Місцезнаходження: Воркута Роки існування: 1938-1960

Максимальна чисельність ув’язнених: 72,9 тисячі осіб Воркута – ще одне заполярне місто, побудоване зеками ГУЛАГу. Містоутворюючим підприємством тут був вугільний комбінат. Але під час війни Вор-кутинський ВТТ набув особливого значення – він не тільки забезпечував країну вугіллям, а й утримував «особливо небезпечних» злочинців, засуджених до каторжних робіт.

Норми постійно збільшувалися, працювати було неймовірно тяжко. Невдоволення ув’язнених досягло такого рівня, що у 1942 році в одному із табірних пунктів спалахнуло повстання, яке було жорстоко придушене загонами НКВС.

Карагандинський ВТТ (Карлаг)

Місцезнаходження: Казахстан Роки існування: 1931-1959 Максимальна чисельність ув’язнених: 65 тисяч осіб Карлаг радянська влада заснувала як постійний табір. Завданням ув’язнених було виробництво харчів, одягу та іншої продукції для всього Північного Казахстану.

У Карлаг масово засилали «політичних», представників депортованих народів і тих, кого запідозрили у співпраці з німцями під час війни. У його системі працював і сумнозвісний АЛЖИР – «Акмолинський табір дружин зрадників Батьківщини». За тогочасним радянським законодавством вважалося, що бути у родинних стосунках зі зрадником теж було злочином. Комусь навіть «пощастило» народитися у таборі: з 1931 по 1959 роки тут на світ з’явилися 1507 дітей.

ЯК УКРАЇНСЬКІ КОЗАКИ БІЛОМОРКАНАЛ БУДУВАЛИ
У вересні 1718 року в Російській імперії розпочалося будівництво Ладозького каналу, який мав стати частиною грандіозної артерії між Європою та Азією. На реалізацію проекту було мобілізовано 60 тисяч осіб. Із них 15 тисяч – українські козаки. За звітом полтавського полковника Черняка, який командував козацьким «стройбатом», лише третина з них повернулася додому.

О. ЯСНІЙ