30 березня православна церква відзначає день святого Олексія, людини Божої. В цей день примічають, яка погода буде на Великдень.

Святий Олекса жив у Римі в IV столітті. За християнськими переказами, одного разу було йому видіння про смерть матері. Аби вимолити в Бога її життя, чоловік вирішив покинути дружину та зректися власного щастя. Сімнадцять років він щоночі молився у храмі Пресвятої Богородиці. Діва Марія змилосердилася над ним і, явившись йому, сповістила, що Олексій є людиною Божою.

У давнину вважали, що «Олексій зиму нанівець зводить. Та й за кліматичними спостереженнями, на цей день в Україну приходить справжнє тепло: «Згори пече знизу тече».

Як сніг зійшов, то пасічник виносить вулики надвір. Заговорює бджіл, аби інших господарів не шукали, й молиться, щоб Господь послав гарне літо й, відповідно, багато меду, а тоді розкриває дверцята, і бджоли роблять перший обліт. Кропить їх свяченою на Стрітення водою, примовляючи: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну». А як ще студено, то лише торкає рукою вулики, кажучи: «Нуте ви, бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть, не лінуйтесь, приносьте густі меди, і рівні воски, і часті рої – Господу Богу на офіру, а господареві на пожиток». Крім того, пасічник молиться, щоб Бог послав медове літо.

Чимало звичаїв на Теплого Олекси пов’язані з птахами, тваринами.

У цей час вертаються з вирію журавлі. Діти кидали на землю червоний пояс поперед них і вигу кували: «Колесом, колесом – над червоним поясом!», «Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу!». Птахи, побачивши, далі не полетять, а покружляють та й сядуть
на хату. Зруйнувати їх гніздо — великий гріх, оскільки журавель – небесний птах. Крик їхній має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени – ранню зиму.

Від цього дня кажуть: «Журавлі прилетіли і полудень принесли». День стає довший, і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати.

За мисливським повір’ям, на Теплого Олекси ведмідь прокидається і йде шукати поживи. Йому начебто соромно за своє худе тіло, тож він ховається у кущах, доки не від’їсться.

А лис переселяється зі старої нори у нову і від такого щастя кілька днів сліпий та глухий ходить – хоч руками його бери.

Рибалки святкують цей день, сподіваючись «на добрі лови», бо «хто не шанує святого Олексія, людину Божу, тому риба на руку не піде».

Як дівчина 30 березня побачить лелеку, то це на добро: хутко стріне нареченого. Адже лелека приносить дітей, а також – і це ми не раз бачили й бачимо нині гніздиться на стрісі. Або йому майструють колесо під кубло. Як зів’є у ньому гніздо, то в родині й господі пануватимуть мир та добробут. Згадаймо ще одну забуту прикмету: якщо дівчина бачила жебрака, то мала дати йому сорочку (бажа-і но, щоб та сорочка була пошита й вишита потайки); ) вважалося, що після такого (дарунка не забаряться ста-\ рости, і дівчина буде засватана.
Усю роботу по господарству на це свято годилося виконати за світла, бо ввечері сім’я збереться за столом. Серед наїдків має бути напій з березового соку і меду. Березу дуже шанували цього дня, збирали її цілющі бруньки.