14 жовтня віряни відзначають одне з дванадцяти найбільших християнських свят – Покрову Пресвятої Богородиці, або Третю Пречисту. А ще українці на Покрову святкують День захисника Вітчизни.

За легендою, 910 року вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу. Навколо міста зчинилася така буря, що вороги не змогли до нього навіть наблизитись. Тому 14 жовтня молимося про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.

Особливо шанували це свято українські козаки. У новому січовому таборі найперше будували Покров-ську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Саме у ці дні козаки святили зброю та обирали нового отамана.

З недавніх пір на Покрову відзначаємо День українського козацтва.

До Третьої Пречистої завершують усі роботи на полі. На того, хто не встигав упоратися до свята, поглядали з осудом: «Хто сіє по Покрові, той не матиме що дати корові», або «По Покрові — сівба вдовина та сирітська». Бо тільки немічні й самотні не могли вчасно впоратися з роботою.

Худобу вже переводили на зимовий режим, тобто виводили востаннє на пасовище й заводили до стаєнь. Після чого напували водою через решето. Таким чином, на думку наших предків, тварини не хворітимуть.

До свята прибирали в хаті і на подвір’ї, лагодили дах, паркан та все, що трапиться під руку. І обов’язково допомагали самотнім старим людям, вдовам, сиротам. Вірили: добро повернеться сторицею.

Щоб тепло трималося в оселі цілу зиму, вдавалися до магічних дій та замовлянь, які з огляду на сьогоднішні газові проблеми не втратили, мабуть, своєї актуальності. Отож треба встати вдосвіта, до схід сонця встигнути розтопити в печі вишневими чи яблу-
невими дрівцями й, швиденько затуливши пічну заслінку, промовити: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря добром».

А ще господині розвішували над вхідними дверима вишиваний рушник з-понад Богородичної ікони — на здоров’я усіх членів родини. Під ним ставали, як рушали до церкви, і приказували: Пресвята Покрївонько, Перед твоїм покривалом Голови схиляємо. Прохаємо, Покрївонько, Од лиха укрити, Здоров’ячко наше Знов нам обновити.

У сімейному побуті Покрову шанують як покровительку шлюбів. Дівчата особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: «Свята Покрово! Покрий земельку листочком, а мою голівоньку — віночком!» або «Свята мати, Покрівонько, покрий мені голівоньку: щоб я жінкою була, щоб я весело жила, з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким».

Якщо пара побралася на Покрову, то сама Богородиця їх оберігатиме — візьме під свій «покров», а отже, в сім’ї буде любов і згода.

До речі, одне з традиційних частувань на весіллях — гусак, фарширований яблуками, кашею або квашеною капустою. Гуси символізують достаток і вірність у коханні. Довгі роки (іноді й усе життя) вони живуть парами, зберігаючи вірність партнеру. А коли гуска висиджує гусенят, гусак перебуває поруч, охороняючи її та приплід. Тому й малювали цих птахів на воротах, вишивали на рушниках — як оберіг дому й сім’ї.

Упродовж святкового дня спостерігали за погодою: як з півдня дує низовий вітер, то зима буде тепла, а як з півночі — то студена, із заходу — сніжна.

Якщо на Третю Пречисту сніг не покрив землю — не покриє і в листопаді та в грудні.

Тетяна МАЛИШЕНКО