9 жовтня церква вшановує пам’ять Івана Богослова.
Він єдиний з дванадцяти апостолів, хто помер у глибокій старості природною смертю, а не був страчений поганами.
Є автором п’яти книг Нового Завіту: трьох Послань, Одкровення (Апокаліпсис) та Євангелія від Івана.

Вчив любити не словом, а ділом і правдою

Його Ісус виділяв серед учнів найбільше: за жертовність та чистоту. Іван ходив скрізь за Спасителем і не розлучався з ним ні на хвилину. Під час Таємної Вечері сидів поруч Господа і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника.

Був з Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, перебував у дворі архієрейському під час допиту свого Божественного Вчителя. Єдиний стояв біля хреста Ісуса на Голгофі, перший повірив у воскресіння Господа. До кончини Богородиці не покидав Єрусалима, бо вмираючий Спаситель доручив йому доглядати свою Матір і «усиновив Його Їй». А після її Успіння проповідував в Ефесі та інших Малоазійських містах. У часи гонінь на християн засуджений до смертної кари, невдовзі заміненої засланням на о. Патмос.

Великою заслугою Івана Богослова було Євангеліє, яке він написав, повернувшись в Ефес (близько 95 р.). Своєю роботою заповнив прогалини, що були у попередніх євангелістів: Матвія, Марка і Луки. Дав підстави вважати Господа звичайною людиною. Докладніше описав і моменти життя Спасителя, які стали взірцем для християн.

Іван учив любити ближніх, «приятелів і неприятелів» «не словом, а ділом і правдою». За вірність Ісус Христос нагородив його найдовшим серед усіх апостолів віком: 100 років і 7 місяців.

Моляться перед далекою дорогою

У побуті цей день називали Іваном осіннім (весняного Івана Богослова – 21 травня). До того треба зібрати всю городину, ретельно прибрати ділянки. А ще — переорати ниву і скінчити сівбу озимини: «Хто не засіяв до Богослова – не варт доброго слова», «Іван Богослов посіяв житечко і Богу послав», або «Хто не посіяв до Івана Богослова, той не має що дати корові».

Були на осіннього Івана й застереження. Господині знали, що цього дня не можна сікти капусту: матиме неприємний запах, буде гірка, а то й взагалі згниє. Не копали глину -привалить.

Молитва, звернена до Богослова, зцілює від хвороб, може врятувати від отруєння, адже коли на судилищі в Римі апостола змусили випити чашу отрути, то він лишився живий і неушкоджений.

Євангеліст покровительствує митцям та іконописцям, які моляться йому про творче натхнення. Шанують Богослова і мандрівники, а церква називає його Божим мандрівником. Як у дорозі застане ніч або навкруги геть безлюдно, просять у святого, аби вберіг від нечистої сили, що живе по узбіччях доріг і залякує на перехрестях.

А ще цей день – поминальний. Згадують і моляться за душі утоплеників, шибеників, мертвонароджених та загиблих на війні.

9 жовтня спостерігали за погодою: як листя падає з берези — на тепло; з осики — на холод.

Тетяна МАЛИШЕНКО