У радянські часи Дніпропетровськ також певною мірою входив до переліку «військових таємниць». Цих населених пунктів не було на картах, а деякі з них навіть не мали власного імені. Сторонній людині потрапити туди було практично неможливо, а самі мешканці цих міст зобов’язувалися зберігати таємницю про своє місце проживання. І тим більше не розголошувати інформацію про секретні об’єкти. Це – «закриті адміністративно-територіальні утворення» (ЗАТУ), в яких розміщувалися військові об’єкти або надсекретні промислові підприємства.

В СРСР знаходилися і так звані «закриті для іноземців міста». Вони не мали статус ЗАТУ, але їх відвідування іноземцями і, в деяких випадках радянськими громадянами, було заборонено або обмежено.
Тільки в Україні таких населених пунктів налічувалося більше десятка. Серед них і Дніпропетровськ – один з ключових центрів оборонної та космічної промисловості.

Життя у закритому місті мало свої переваги. Зазвичай рівень благополуччя у такому вважався помітно вищим, ніж у звичайних містах країни: це стосується сфери обслуговування, соціальних умов, та й побуту також.

Населення деяких ЗАТУ через близьке розташування небезпечних об’єктів входило до групи ризику. Траплялися й катастрофи. Та, що сталася у 1957 році в Челябінську-65, через великий витік радіоактивних відходів поставила під загрозу життя щонайменше 270 тисяч осіб.

Такі таємні міста виявлялися розкиданими по всіх просторах колишнього Союзу. Не обминула їх доля й Україну. Щоправда, гриф таємності з усіх давно знятий.

Макарів-1

Маленьке військове містечко посеред лісів Житомирщини побудували у 1965-му. Тут обслуговували ядерні боєголовки, які звозили з усього Союзу.

Всі жителі давали підписку про нерозголошення державної таємниці, а в їхніх паспортах стояла прописка «Києво-Святошинський район». Місто безпосередньо підпорядковувалося Москві. Навіть місцева школа офіційно «розташовувалася» у столиці СРСР.

Чорнобиль-2

Про Чорнобиль знають, напевно, всі. Але в Україні було ще одне містечко з такою ж назвою – Чор-нобиль-2. Воно з’явилося неподалік від свого більш відомого тезки у 1982 році. Тут спорудили знаменитий об’єкт «Дуга» – радіолокаційну станцію, яка мала фіксувати пуски міжконтинентальних балістичних ракет.

Кінець існуванню Чорнобиля-2 поклала катастрофа на ЧАЕС. Устаткування радіолокаційної станції демонтували, а військових зняли з бойового чергування.

Любеч-1

На цивільних картах невелике містечко Любеч-1 у Чернігівській об-
ласті позначалося як база відпочинку. Але насправді тут розташовувався гарнізон, що обслуговував одну з передавальних антен комплексу «Дуга».

Після аварії в Чорнобилі радіолокаційний пункт закрили, а більшість жителів розселили по інших містах.

Жовті Води

Місто не мало військового значення. Проте його теж не позначали на картах. А все тому, що Жовті Води були (і залишаються) центром видобутку та переробки уранової руди.

Довгий час місту бракувало навіть… поштового індексу! А для зустрічей з родичами його жителям доводилося виїжджати до Дніпропетровська.

Житомир-21

Сьогодні це частина села Висока Піч під Житомиром. Але в радянські часи тут розташовувалася військова частина, оснащена стратегічною зброєю – балістичними ракетами середньої дальності. Тоді містечко називалося Житомир-21 і було суворо засекреченим.

Кіровоград-25

Містечко Кіровоград-25 з’явилося в лісах Кіровоградщини у 1960-х роках. Тут дислокувалася військова частина, яка згідно з офіційним формулюванням «виконувала завдання по ядерно-технічному забезпеченню Збройних сил СРСР».

Після відмови України від ядерної зброї секретність втратила сенс. Однак тільки у 2008-му Кіровоград-25 остаточно розсекретили і перейменували на Лісове.

Івано-Франківськ-16

У 1949 році жителів села Поляна в Івано-Франківській області змусили залишити свої будинки і розселили по інших населених пунктах. В їх житло вселилися військові, а село отримало нове ім’я – Івано-Фран-ківськ-16. І стало однією з баз зберігання ядерних боєприпасів.

Містечко відгородили від решти світу двома рядами колючого дроту. Його жителі офіційно вважалися прописаними в обласному центрі.

А знаєте, які міста-примари ховалися в інших регіонах неосяжної країни?

Загорськ-6 і Загорськ-7

У Загорську-6 розташовувався Вірусологічний центр НДІ мікробіології, а в Загорську-7 – Центральний фізико-техніч-ний інститут МО СРСР. За офіційними назвами дещо втрачається суть: у першому за радянських часів займалися розробкою бактеріологічної, а в другому – радіоактивної зброї.

Арзамас-16

Після застосування американцями атомної зброї постало питання про першу радянську атомну бомбу. Секретний об’єкт для її розробки під назвою КБ-11 вирішили побудувати на місці селища Сарово, яке пізніше перетворилося в Арзамас-16 (інші назви Кремльов, Арзамас-75, Горький-130).

До середини 1950-х тут всі жили в обстановці надзвичайної секретності. Співробітники КБ-11, включаючи членів сімей, не могли виходити із забороненої зони навіть у період відпусток. Виняток робився лише для відряджень.

Свердловськ-45

Ще одне «народжене за наказом» місто зводили навколо заводу № 814, який займався збагаченням урану. Біля підніжжя гори Шайтан, що на північ від Свердловська, кілька років, не покладаючи рук, працювали ув’язнені ГУЛАГу і, за деякими даними, студенти-будзагонівці.

Секретні об’єкти міста часто привертали увагу іноземної розвідки. Так, у 1960 році недалеко від нього був збитий американський літак-шпигун У-2, а його пілот Пауерс потрапив у полон.

О. ЯСНІЙ