У «загальнокомандному заліку» Новомосковський район майже щороку впевнено посідає почесне перше місце в області. І також традиційно у цьому успіху є неабиякий внесок господарства, яке багато років очолює патріарх місцевого хліборобства, Герой України Анатолій Вуйчицький.

Анатолія Станіславовича багато хто пам’ятає як депутата обласної ради кількох скликань. Проте серед аграріїв області його ім’я відоме майже кожному. Ще б пак — єдиний на Дніпропетровщині «аграрний» Герой, жива легенда!

Не дивно — вже 34 роки поспіль Вуйчицький очолює успішне господарство у селі Багатому Новомосковського району. Спочатку колгосп, а зараз ТОВ Агрофірма «Дружба». Причому не просто очолює, а й протягом багатьох років отримує ледь не найвищі на Дніпропетровщині врожаї. Почесні звання тут навряд чи допоможуть, лише досвід та знання.

Про пшеницю, кукурудзу або соняшник він знає, напевно, майже все. Закономірно: майже 60 років працює на цій ниві не тільки в переносному, а й в прямому сенсі цього вислову.

З висоти свого поважного віку до панегіриків, яких за десятиліття було чимало, Анатолій Вуй-чицький ставиться доволі філософськи.

Лише всміхається: «Хіба ж я пам’ятник, щоб мене оспівувати?». З набагато більшою зацікавленістю він розказує про власні комбайни або трактори чи сівалки — може, й не зовсім «модні», але ж вони надійно обробляють чималеньку кількість гектарів родючої новомо-сковської землі.

Незважаючи на справжній патріотизм, Анатолій Станіславович вже понад два десятиліття є прихильником якісної сільгосптехніки закордонного виробництва. Проте цінує її не за модні назви — просто вона забезпечує механізаторам комфорт, таким чином підвищуючи ефективність праці. Надважливо й те, що «імпорт», якщо правильно доглядати, працюватиме набагато довше, ніж вітчизняні аналоги.

Це розуміють майже всі. Проте розмова про нові сорти пшениці й кукурудзи, експериментальні або перевірені часом гібриди, глибину оранки, особливості внесення добрив, відчайдушну боротьбу між соняшником та шкідливо-агресивним вовчком поступово переходить на більш важливі, по-справжньому стратегічні для аграрної галузі України питання. Перше й найголовніше серед яких

— ймовірне скасування до кінця поточного року мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення.

Свого часу, ще до «Дружби», Вуйчицький керував управлінням сільського господарства Новомосковського району. Тож добре знає загальний потенціал місцевого аграрного комплексу. І тоді, й зараз він наголошував: до
землі, шановні, слід ставитись дбайливо. Земля потребує хазяйської турботи. Чи подумали про це лобісти вільного земельного ринку, чи зможуть таке забезпечити на законодавчому рівні? Ой, не факт!

«Не впевнений, — зауважує Анатолій Вуйчицький, — що саме зараз варто продавати землю. На мою думку, це передчасний крок. Хто зможе її купити саме сьогодні? Навряд чи у багатьох, хто дійсно землю обробляє, є настільки великі гроші. Хіба що іноземний капітал підключиться. Але це вже інша небезпека…»

Герой України переконаний, що держава (в особі Президента та нового складу Верховної Ради) не просто має, зобов’язана не поспішати, а навпаки — ретельно підготуватись до майбутнього вільного обігу сільськогосподарської землі. Мова навіть не стільки про створення прозорої системи. Скоріш — про засади державницької політики.

У тому, що вона зараз існує, тим більш — на рівні не оголошень чи намірів, а у вигляді продуманої стратегії, великі сумніви існують не тільки в Анатолія Вуйчицького. Якщо уважно придивлятися, картина вимальовується досить невтішна. З одного боку (принаймні на папері), правила гри декларують єдині для всіх українців. Але у нас завжди на практиці дехто виявляється «рівнішим» за інших. Так було від Кравчука до Порошенка. А сьогодні до великої земельної гри долучатимуться світові «монстри», чиї гроші та можливості порівнювати з національними просто безглуздо…

Це буде завтра. Сьогодні ж можливість робити те, що він добре вміє — ростити хліб — для Вуйчицького є важливішим за велику політику. Але вона може до нього завітати сама. Бо якщо мораторій буде дійсно скасовано, багато хто з міцних та відповідальних господарів на Дніпропетровщині зокрема, й по Україні в цілому, повністю втратить контроль не тільки над землею, що обробляють роками, а й над перспективами її цивілізованого, наукового використання. Не всі встоять перед грошовою спокусою. Не всі.

Потім, звісно, земля відповість. Але кому саме? Пересічному сільському трудівнику, владі в особі чиновників, міністрів з депутатами або українському народові загалом? Напевно, зараз не відповість ніхто. Так само, як не визначить середньо- або довготермінову аграрну перспективу України. Чи є вона взагалі зараз та чи залишиться вона саме українською.

Іронія долі: наша розмова відбувалася напередодні Дня Незалежності України. Тому — без жодних коментарів.

Якщо мораторій буде скасовано, багато хто з міцних та відповідальних господарів на Дніпропетровщині зокрема, й по Україні в цілому, повністю втратить контроль не тільки над землею, що обробляють роками, а й над перспективами її цивілізованого використання.

Андрій БОГАТИРЬОВ