31 травня – Феодота Анкірського і семи дів-мучениць, по-народному – Федота, Федота-вівсяника

Був не бідним чоловіком, мав власний готель у містечку Анкіра в Галатійській області (сучасна Туреччина) в III-IV століттях. Але жив благочестиво, у пості й молитві. Після бесід з ним багато язичників наверталися у віру Христову. Бог нагородив Феодота даром зцілення.

Йому достатньо було покласти руки на людину, аби вилікувати.

Коли до влади прийшов імпера-тор-язичник Діоклетіан, Феодотів готель став прихистком для християн.

Особливо страшні випробування випали на долю семи дів, які з юних літ присвятили себе Богу і всі вже досягли старечого віку. Злісний правитель віддав їх блудним чоловікам на наругу. Але діви молилися, і насильники не змогли до них навіть доторкнутися.

Тоді Діоклетіан наказав провести страждальниць оголеними через усе місто і після цього втопити в озері.

Одна з сімох доводилася Феодо-тові тіткою. Явившись небожеві уві
сні, благала похоронити їх тіла. Він виконав тітчине прохання. Це й стало причиною його страти.

У давніші часи на Федота вдівці очікували на розраду. Втішаючи їх, люди казали: «Не тужи за бабою! Бог бабу забрав, а дівку дасть», «Дівкою стане менше, а бабою більше». Сваха, підшукуючи наречену, вірила, що розпочата цього дня така делікатна справа має увінчатися успіхом.

Федотів день називали й дівочим святом. З настанням ночі дівка йшла надвір і виглядала «дівочі зорі» – три зірки неподалік від Чумацького Шляху. Як світилися яскраво, тішилася: справдяться усі бажання, насамперед щодо вдалого заміжжя.

31 травня збирали деякі лікарські трави, зокрема червону конюшину, що починає квітнути о цій порі.

А ще казали, «як Федот-вівсяник укриє дуб листочками, слід чекати врожаю вівса». Дай Боже.

Тетяна МАЛИШЕНКО