21 травня вшановують пам’ять Івана Богослова – одного з 12 апостолів, улюбленого учня Христа. Святий є автором п’яти книг Нового Завіту: трьох Послань, Одкровення та Євангелія від Івана.

«Не словом, а ділом і правдою»

Його називають апостолом любові, бо саме він усім своїм життям і працями вчив, що людина без любові не може наблизитися до Бога ні на крок.

Почувши одного разу проповідь Ісуса Христа, він, не роздумуючи, усією душею пригорнувся до Вчителя і ніколи вже не розлучався з Ним.

Під час Таємної Вечері сидів за столом поруч із Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника.

Слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гетсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, він же знаходився у дворі архієрейському під час допиту свого Божественного Вчителя.

Іоанн – єдиний з дванадцяти апостолів, що стояв біля хреста Ісуса на Голгофі. Він же перший повірив у воскресіння Господа. До Успіння (кончини) Богоматері не покидав Єрусалиму, бо вмираючий Спаситель доручив йому доглядати свою Матір і «усиновив Його Їй».

За вірність Ісус Христос нагородив улюбленця Свого найдовшим серед усіх апостолів віком: прожив Іван сто років і сім місяців.

Великою заслугою Івана Богослова було створення Євангелія, яке він написав пізніше від Матвія,

Марка і Луки. Своєю роботою заповнив прогалини, що були у попередніх євангелістів. Іван Богослов дав підстави вважати Господа звичайною людиною. Він докладніше описав і моменти життя Спасителя, які стали взірцем для християн.

Апостол Іван учив любити ближніх, «приятелів і не-приятелів» «не словом, а ділом і правдою».

Печемо пироги, але самі не їмо

В народі цей день називали Іваном весняним (осіннього Івана Богослова – 9 жовтня). А ще – Іваном довгим, бо ж світла пора доби значно збільшувалась; та відьмарським, адже саме в цей час цілителі та чаклуни всіх мастей збирали трави.

На Івана довгого наші бабусі сіяли огірки, «щоб довгими були»; на грядку клали знайдені вузлики від мотузок, плетених кошиків – «щоб добре в’язалися». Огіркову розсаду садили тоді, коли худоба лежала-відпочивала, – аби були густі. Першими плодами годували свиней, бо це мало сприяти врожайності.

Господині пекли багато пшеничних пиріжків. Це мало забезпечити гарний урожай, з якого і на другий рік на Івана Богослова знову вийде спекти пироги.

Здобу самі не їли, а виносили за село і роздавали перехожим. Як не вдавалося все роздати – це була погана прикмета. Значить Бог гнівається за якусь провину і тому відмовив у можливості зробити добру справу. Те, що лишалось від спеченого, згодовували птахам.

Цього дня молитва, звернена до Івана Богослова, зцілює від хвороб, може врятувати від отруєння, адже коли на судилищі в Римі апостолу присудили випити чашу отрути, то він залишився живий і неушкоджений.

Моляться до Івана Богослова й про подружнє щастя. А також… про допомогу перед іспитами – євангеліст покровительствує школярам і студентам.

21 травня спостерігали за веселкою. Побачити її в небі вранці – на дощ, ввечері – до погожого дня. Пильнували за худобою. Як коні фиркають і хропуть – погода зіпсується. Вівці веселі, б’ються між собою – на дощ з грозою.

Тетяна МАЛИШЕНКО