Знищити, розтрощити або вкрасти. Російські окупанти не зупиняються ні перед чим задля знищення української культурної спадщини. Як історики та археологи рятують національне надбання від дій ненависного сусіда та в чому причина такої ненависті до нашої культури з боку «небратів»?

«Не побачите ви зараз ні карету, ні трактор, ні горн – все це убеспечене та евакуйоване».

З моменту повномасштабного вторгнення більшість цінних експонатів недоступні поціновувачам мистецтва. Не стали винятками і кам’яні баби — обереги Дніпра, розташовані на відкритій експозиції біля історичного музею. Навесні 2022 року їх обкладали мішками з піском, зараз знайшли більш ефективний спосіб збереження.

Валерія Лавренко, історикиня: «Було прийняте рішення і знайдені міжнародні організації, які нам надали цю допомогу — створити ось такі конструкції з кєвлара. Він ідеально утримує уламкові ураження».

Працівники зізнаються: роблять все задля збереження пам’яті предків.

«Котли були з дуже тонкого металу зроблені, щоб вони були легкими у поході. Тому від них і залишаються тільки ручки», – «Чому вони такі цінні?» – «Бо вони нам показують той бік життя, якого ми не бачимо в усьому іншому».

Ось так, по краплях, історію старовинної України збирають археологи. Масштаб знищених та понівечених російськими окупантами артефактів жахає.

Анна Юрченко, археологиня: «З тих пам’яток, які ми точно втратили для досліджень, — це кремаційні могильники Харківської області 9 століття, більшість земляних укріплень, бо вони на поверхні. Туди падали снаряди, і вони, звичайно, постраждали. Постраждала територія Святогірського заповідника. Там постраждала дзвіниця, монастир. А там, на території, є величезні пам’ятки архітектури. Вони також постраждали. Це навіть не відсоток того, що могли б дослідити археологи — це мізер. А скільки втрачено навіки, про це ми вже ніколи не дізнаємося».

Сучасні російські варвари нищать українську спадщину вже не вперше. Історикиня згадує історичні факти, які один в один повторюють сучасну трагедію. 
В 1941 році, відступаючи, радянська армія підірвала ДніпроГЕС.

Валерія Лавренко, історикиня: «Це мало віддалений наслідок для культурної спадщини: це оголило велику кількість місць, де можна  було потенційно проводити розкопки. І німці, які окупували ці території, вони проводили ці розкопки і вивезли багато цінностей».

Культурна апропріація та знищення українства – основні цілі рашистів у нашій країні.

Володимир Маліков, мистецтвознавець: «Росія значно програє в інноваціях, в абсолютно новаторських кроках. І тому вони зацікавлені, аби привласнити досягнення наших українських діячів культури, або знищити. Наразі ми бачимо, що серед східних слов’ян саме до українців у них ненависть на екзестанційному рівні. Вони хочуть на будь-яких рівнях знищити нашу ідентичність, яка проявляється і в історії, і в культурі, і в мистецтві, яка відбита, закарбована».

В Україні з початку повномасштабної війни зафіксували сотні воєнних злочинів проти пам’яток культурної спадщини з боку російських окупантів.

За матеріалами ДніпроTV