Віктор Г. з Васильківського району. 1941 р. н. Скінчив залізничне училище в Авдіївці, працював на ПРЗ у Дніпрі, це поряд з залізничним вокзалом. Вступив до технікуму, що на вулиці Столярова, працював на заводі хімволокна в Черкасах – помічником майстра сьомого розряду в прядильному цеху. Заробив пенсію 1786 гривень. Нині вернувся на батьківщину. Вихідних нема: корова, теля, бичок, правда, до супермаркету не ходжу. Забезпечений.

Жіночку, яка побажає зустрітися, можу запросити в гості.

Та чи прийме моє запрошення бодай на 10–15 днів?

* * *

В’ячеслав В. з Новомосковська. Молоді літа промайнули якось непомітно, ніби й не жив, а вже 65 не за горами. Пишу перед Водохрещем, різдвяні свята кінчаються, за лютим скоро провесінь, нинішня зима ніби й не наставала.

Пенсіонер десять років, та ще працюю – охоронцем, тобто сторожую. У приватному домі я з дочкою і зятем. Але в них свої інтереси, своє життя.

* * *

Олександр П. з Дніпра. Мешкаю в центрі, пенсіонер, а також працюю на підприємстві. Освіта вища. Не п’ю, не курю, багато читаю. Характер спокійний, вихований. Охоче проміняв би своє життя у багатоповерхівці на приватний сектор – бажано не надто далеко від Дніпра, добре було б у близькому районі. Або у передмісті.

Мені 62, ріст 180, вага відповідна, русявий, очі світлі.

* * *

В’ячеслав М. з Дніпра. Мені 44, ніколи не був жонатий, дітей нема. Сам родом із селища під Слов’янськом.

Працюю на господарстві, маю город. Відпочинок – рибалка, люблю природу, а також мототехніку. Ріст 169, вага 65, більш-менш спортивний, без лихих звичок, чесний, доброзичливий, співчутливий до чужого горя, українець. Як буде треба, вишлю свій знімок. Шукаю людину, близьку душею, її зовнішні дані, вага, ріст для мене не головне.

* * *

Олександр Г. Мені 29, у райцентрі, що за 50 км від Дніпра, працюю і мешкаю разом з батьками, але маю намір заробити на власне житло.

Спокійний, непитущий, не схильний до сварок, не терплю брехні. Дозвілля віддаю рибалці, залюбки їжджу на берег. А от щодо нічних розваг, посиденьок у барах чи ресторанах – не тягне, не ходжу. Там лиш малолітні любителі пригод. Радий буду вісточці ровесниці, котра бажає створити сім’ю. Мій ріст 175, вага відповідна.

* * *

Любов Г. з Дніпра. Мені 65. Дуже швидко все роблю, щодня багато ходжу, люблю природу. Як був чоловік (нині я вдова), то була в нас дача, тепер, на жаль, нема. Хотілося б мати співрозмовника на всі теми.

* * *

Надія К. з Дніпровського району. Мій дім за 30 км від міста, тиха місцина – сосни, чисте повітря. По закінченні технікуму, затим металургійного вишу (я економіст, бухгалтер) 20 років працювала у прекрасному проектному інституті на набережній у місті, на пенсію пішла в 55.

Тож тепер моє улюблене заняття – город. Недарма мій дідусь казав: «Земля – годувальниця»: на моїх дванадцяти сотках росте все, що треба; подвір’я літньої пори у квітах, трояндах. Одне слово, живу нормально.

По натурі добра, нескупа, привітна, чуйна. Ясна річ, хочеться бути в парі, але, як казав Омар Хайям: «Ты лучше голодай, чем что попало есть, и лучше будь один, чем вместе с кем попало». Хочеться з розумним, а головне – з душевним. Мені 63, чорнява, молодша за свій вік, невисока, нормальної статури.

* * *

Лідія В. У чоловікові ціную здоровий спосіб життя, чесність, вірність. Мені 53, ріст 164, середньої статури. Є трошки землі, що дає можливість мати зерно, насіння, усе з власного городу. На просторому обійсті худоба, птиця. Люблю торгівлю, по змозі набуте своєю працею продаю. Воджу автівку, правда, «копієчка» моя старенька, але сильно мене виручає. Хотілося б, аби мій обранець був різнобічно розвинений.

*  *  *

Наталка В. з Дніпра. В кожної людини, вірю, є своя друга половинка, котра неодмінно знайде свою першу в потрібну для неї мить. Головне, щоб це сталося без обману та брехні. А то ніби знайомих чимало, та декому не знаходиться пара, яка потрібна.

І вже тобі за 30, а доля не озивається, тому що багато хто у наші часи хоче жити без зобов’язань. Мені 34, мешкаю на правому березі з батьками у квартирі, ріст 167, білявка, освіта педагогічна музична, працюю з дітьми, дуже хочу мати своїх. Доброзичлива, товариська, весела, творча.

«Що я можу запропонувати, окрім щирих почуттів?»

Дуже, шановна Олено, припав мені до душі лист, надрукований 8 січня під заголовком «Падчірка ставиться, як до рідного». Та й не тільки, мабуть, мені. Про таке ставлення до жінки, як у того чоловіка, Анатолія, напевно, не одна з нас мріє.

Мені не пощастило, а, може, й сама не розбиралась у чоловіках. Довірливих, чесних, щирих стосунків не було: на мою доброту я не мала взаємності, на жаль. Повага одне до одного – я вважаю, головне. З чоловіком, котрого так шанує нерідна дочка, можна тільки мріяти жити. Але що я можу запропонувати, окрім щирих почуттів?

Не належу до заможних, та й умови в мене сільські. Мешкаю тут недавно, десять років. Усе було зруйноване. Самотужки все підладнала. Провела газ, конвектори гріють, субсидія є. Насадила сад, паркани підправила. Колодязь – насос. Вода непогана. Повітря тут гарне. Ремонтами ззовні і всередині підтримую хату. Їжджу до подруги велосипедом – за кілометр від мене. З сусідами в добрих стосунках. Життя було несолодке, оце тільки тепер живу краще, ніж у минулому.

Промучилася з пияком, розлучилася, одна виростила дітей. Попри все, оптимістка. Люблю життя. Землі півгектара, є пай. Увесь город тепер не засаджую, лиш половину, та ще буду зменшувати, навіщо мені стільки? Вже заспокоюю себе, що жити треба одній, що, мабуть, мені судилася така доля.

Як добре зробив Анатолій, що звернувся до «Зорі». Хай навіть не думає про пансіонат. У Вас, Анатолію, стовідсотковий шанс знайти пару. Вам надійдуть відгуки від гарних жіночок, в яких кращі умови для життя, ніж у мене.

Все ж сподіваюся, що прочитає мій лист чоловік, який захоче поспілкуватися зі мною. Невисока, 155, вага 60. Ветеран праці, дитина війни, а пенсії 2 тисячі. Їжджу до Дніпра за нею. Слухаю радіо, читаю, в мене багато книжок.

Ніна С., 76 років

Новомосковський район

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як уміете. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.

Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», пр. Дмитра Яворницького, 18, Дніпро, 49027. І свій лист-еідгук на тучи іншу публікацію (зуказанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з
якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О.Д.