КАЗКИ ВЛАСНОРУЧ

4 дня ago Zorya Комментарии к записи КАЗКИ ВЛАСНОРУЧ отключены

Слюсар аварійно-диспетчерської служби «Криворіжгазу» Анатолій Зубенко у вільний час розписує газорозподільні пункти, перетворюючи непоказні будівлі на яскраві казкові об’єкти.

Криворіжець Анатолій Зубенко працює в міській газовій службі вже майже 30 років, з яких в останні три до його нелегкої праці додалася ще й творча самореалізація. Завдяки підтримці рідного підприємства (воно не тільки надає «полотна» для робіт самобутнього художника, а й оплачує недешеві фарби), талановитий слюсар креативно розмалював уже з десяток газорозподільних пунктів у різних районах Кривого Рогу.

– До малювання я відчував потяг з дитинства. На жаль, навчитися хоча б азам живопису не було можливості, – розповідає Анатолій Дмитрович. – Я намагався малювати пейзажі, портрети, але результат мене не влаштовував – не вистачало знань і майстерності. Виходом несподівано стали… релігійні сюжети та ікони. Я міркував, що їх кожен художник має право бачити і відтворювати по-своєму, адже Бог живе у кожного в душі й немає єдиних канонів його зображення…

Хоча і з такою тематикою виникли проблеми. Адже в кінці 70-х- на початку 80-х pp. минулого століття все, пов’язане з релігією, було під суворою забороною. І коли художник-початківець звернувся за порадою до професійних живописців, ті спочатку погодилися проконсультувати його. Але, побачивши, про які картини йдеться, навідріз відмовилися допомогти.

Але наш герой не відступив, він поступово вдосконалював майстерність, розписуючи храми. Його фрески можна побачити в двох православних церквах та у трапезній криворізького католицького костелу. А ікони Зубенка зараз «живуть» не тільки в Україні, а й в Німеччині, Росії, Італії, Грузії.

З 2017-го Анатолій Дмитрович став активним учасником мистецької акції «Криворіжгазу» по розпису газорозподільних пунктів. У результаті його зусиль вже не менше десяти досить похмурих будівель з написом «Вогненебезпечно, газ!» перетворилися на справжні витвори мистецтва. На сірих цегляних стінах чарівним чином «проявилися» казкові герої, екзотичні пейзажі, загадкові квіти, звірі та птахи.

– Спочатку будівлі розписували інші спецiалiсти, проте вони використовували для малювання тільки балони, через що страждала якість і не вдавалося зобразити дрібні деталі, – розповідає Анатолій Зубенко. – Я познайомив їх із принципами трафаретного живопису. Після цього мене теж залучили до творчого процесу, чому я був дуже радий. Адже незважаючи на всю любов до рiдного Кривбасу, розумію, що мiсту катастрофічно бракує яскравих фарб…

За словами художника-аматора, спочатку сюжети муралів народжуються в його уяві. Потім він шукає відповідні картинки в Інтернеті, створює ескізи, трафарети й починає роботу. Розпис чотирьох стін потребує приблизно тижня інтенсивної праці з ранку до вечора. Цей час доводиться викроювати між роботою (графік – доба через три) та сім’єю (у нашого героя – троє дітей). Створення муралів так захоплює Анатолія, що він протягом “творчого” дня часто навіть забуває поїсти!

– Завдяки цьому проєкту я отримав можливість реалізувати творчу частину своєї натури. Крім того, для мене дуже важлива реакція оточуючих, – розповідає Зубенко. – Маю на увазі не стільки похвалу особисто мені, скільки магічний вплив мистецтва на розум і душу людей. Я вірю, що навіть найпересічніша людина не може залишитися байдужою до чогось гарного, доброго, позитивного. І якщо обличчя дітей та дорослих при погляді на мої мурали освітлюють здивовано-радісні посмішки – значить, я працював недарма.

Крім розпису газорозподільних пунктів, Анатолій Зубенко також захоплюється аерографією, створюючи креативні малюнки на автомобілях і катерах. Хоча все це – переважно для знайомих і за символічними цінами, адже основний принцип майстра – нести красу в маси. Одного разу на прохання друга Анатолій навіть «реанімував» старий заіржавілий холодильник, пофарбувавши його автомобільною фарбою і намалювавши зверху гірський пейзаж.

– Усе життя мені доводиться балансувати між творчими поривами й необхідністю заробляти на життя. Проте я звик викладатися на повну, навіть якщо це не принесе прибутку, – зізнається криворіжець. – Тож хочу порадити митцям-початківцям: не женіться за грошима, не ставте їх на перше місце. Інакше у ваших роботах не буде душі…

Ірина КАДЧЕНКО, фото з архіву Анатолія ЗУБЕНКА

Поделиться: