6 травня віряни вшановують великомученика Георгія (Юрія) Побідоносця. У народі – святого Юрія, Юрія весняного (Юрій зимовий -9 грудня)

Зі списом проти змія

Георгій (Юрій-Змієборець, Георгій Переможець) — святий, мученик і воїн, жив на рубежі ІІІ—ГУ століть. Походив з князівського роду. Після смерті матері багатий спадок роздав бідним. У часи переслідування християн римським імператором Діоклетіаном не зрікся своєї віри, за що, після довгих катувань, був страчений. Це сталося 23 квітня (6 травня) 303 року умісті Нікомідія (Мала Азія). І за цей подвиг в ім’я віри церква нарекла Георгія Побідоносцем.

На іконах його зображують мужнім воїном, який верхи на білому коні списом проколює змія – як символ перемоги святого над дияволом та добра над злом.

Матері просять у Святого Георгія благословення для своїх синів, які служать у війську, беруть участь у бойових діях або живуть далеко від рідної домівки.

Юрій з хати всіх на поле вижене

За народним повір’ям, святий має чарівні ключі, котрими відмикає весняну землю: з’являються перші сходи ярових, оживають озимі посіви, зеленіють гаї та сади. А ще наші предки шанували Юрія як покровителя землеробства й тваринництва (насамперед корів).

Цього дня виходили на поле, кропили свяченою водою, закопували на межі крашанки та паски, що лишились від великодніх свят, молились на врожай: «Роди, Боже, жито-пшеницю та всяку пашницю». Дівчата водили хороводи, співали веснянки. Парубки кидали грудки в небо, «щоб хліби росли високі».

Раніше на Юрія вперше виганяли худобу на пасовиська. Вважалося, що святий їздить по полях верхи на білому коні й приймає під опіку тварин.

Перед вигоном господарі натирали вим’я корів часником і цибулею, «аби відьми молоко не відбирали», годували тварин зіллям, освяченим на Маковея, «щоб молоко було жирне, густе».

Цілющі травневі роси

А ще череду виганяли на пашу якомога раніше, доки на травах не висохли роса, бо на Юрія вона цілюща: «Хочеш масла — треба, щоб корова з росою паслась».

Стежили цього дня й за кіньми: як кінь не качався в росі — то був знак його старіння чи хвороби. «Коли кінь у росу – ти його в шлею, а коли без роси — фельдшера проси», бо «На Юрія роса — не треба коням вівса»

Помічна Юрієва роса й для людей. Кажуть, сліпому зір може вернути. Батьки змушували дітей ходити по росі босоніж, «щоб не нападали парші та не боліли ноги»; дівчата вмивали нею обличчя, «аби гарне та рум’яне було».

Що зозуля накує?

Вважається, що цього дня починає кувати зозуля.

Зачувши голос цієї пташки, ми неодмінно рахуємо її «ку-ку», яке нібито віщує нам майбутні роки. Дівчата ж – ворожать на женихів: «Зозуленько, зозуленько, чи довго я буду в батька?» Як зозуля більше не куватиме, а здійметься й полетить дівчина цього року заміж піде. Якщо куватиме, то треба рахувати, скільки разів, — стільки років ще чекати їй заміжжя.

Щедрий Юрій і на прикмети, пов’язані з погодою та врожаєм. Зокрема, підмічали: « Як Юрій з теплом, то Микола (22 травня) – з кормом», «На Юрія мороз -вродиться овес», «Тепла погода на Юрія – скоро літо настане».