Їхати лежачи

Першотравенець Володимир Ігнатов активно популяризує дешевий та екологічний транспорт

Він першим на Західному Донбасі пішов цікавим і сміливим шляхом удосконалення велосипеда. Точніше сказати – поїхав.

Автор: Анжела Левицька

На колесах по життю

Ще малюком навчався Володимир кататися на самокаті та велосипеді в парку Воротнікова (так старожили називають міський парк). Триколісний, згодом «Школяр». Дядько подарував німецький, явно трофейний, велосипед зі складним кермом-бараном. Потім рама зробилася непридатною, колеса теж. Тоді хлопець вперше власноруч зібрав велосипед.

Після 10 класу пішов на шахту «Першотравнева». З першої зарплати (близько 350 рублів) купив собі велосипед «Україна». Перед армією придбав МТ-11«Дніпро». Удосконалив його паливну систему, переробив карбюратор, що підвищило його ККД в цілому.

Служив у Приморському краї. В армію пішов у 1989 з СРСР, а 1991 року повернувся вже в самостійну Україну. Знову став працювати шахтарем.

Батько Володимира – шахтар-гірник і музикант. Працював у проходці, а потім цілих 17 років у… музичній школі, 10 з яких директорував. Мама – педагог.

Велосипед не відкидаю – він має бути

Володимир розповідає:

– З 2014 року почав вивчати сучасні велосипедні технології. «Загуглив» і побачив лежачий велосипед (рекумбент). Його сконструював полтавчанин. Він спорудив таку машину, що після 70 кілометрів поїздки на дачу вистачає сил попрацювати на городі. Зрозумів, наскільки це вище моїх можливостей, і став з’ясовувати характеристики цього транспортного засобу, читати на форумах відгуки про подібні машини. Вирішив, що обов’язково зроблю не гірший. Збирав його із запчастин старих велосипедів.

Розрахував за параметрами всі вузли. Зібрав і поїхав через 2,5 місяця. А вдосконалюю й досі. Спеціально їжджу швидко – грунтівками, спусками, бездоріжжям. Відчуваю його на занос, на снігу. Все це для виявлення максимальних можливостей при співвідношенні вага – міцність і аеродинамічність.

Ігнатов каже, що використовував усі види підвісок (жорстку, однопідвіс,двупідвіс), різні розміриамортизаторів – ламав, додавав навантажень…

Про користь пози

– Перше відчуття на лежачому велосипеді після тривалої поїздки – півтулуба ніби на дивані відпочило. Друга половина тіла – наче після пробігу кілометрів 10. Через 15 хвилин стан зрівнюється і залишається легка втома. Спина – в ефекті релаксу. Загалом, як у дитинстві: навчився кататися та їдеш. Швидко втомлюються ноги, тому що задіяні м’язи, які раніше не брали участі в педалюванні, схоже на поїздку на водному скутері, – ділиться винахідник.

– Уявіть, що ви входите у воду зверху-вниз, пірнаєте при зустрічному вітрі. На лежачих велосипедах опір зустрічному потоку незрівнянно менший. Аеродинаміка! Серце працює у нульовій  площині, тому його ККД оптимальний. А коли йому легко працюється, спина отримує розслаблення в прямому сенсі цього слова.

У традиційному класичному велосипеді на підтримку пози хребта у вертикальному положенні задіяні близько 180 м’язів. На лежачому (лігерад, рекумбент, софабайк, веломобіль), корисному для спини, в цей момент відбувається змащення хребців.

Ефективний біотранспорт…

Якщо ККД вищий, ніж на традиційному велосипеді, значить, майбутнє за веломобілями, впевнений Ігнатов. На лежачих велосипедах омивання вестибулярного апарату відбувається на задній стінці, відчуття абсолютно нове, починаєш «пливти». До цього треба звикнути. Зрештою організм до такого адаптується.

«Спочатку було розчарування від дикої втоми. Згодом звик. Щоб повністю адаптувати всі м’язи, треба подолати 2 тисячі кілометрів. Практика показує, що після адаптації можна проїхати в кілька разів більше, ніж на класичному велосипеді. З тими ж фізичними витратами», – говорить він.

…та завтрашній день кожного українця

Володимир переконаний, що веломобіль оптимально підходить для переміщення на далекі відстані, але по гарних дорогах.

На форумах пишуть, хто проїхав на лежачому велосипеді, ніколи від нього не відмовиться. Для Європи це вже сьогодення: в Угорщині – серійні 2-місні стрімлайнери, в Словаччині – «Азуб» випускає різні види веломобілів. В Україні місцеві ентузіасти виробляють хіба що кустарні партії.

– Усе ще попереду. Дуже б хотів, щоб усі бажаючі могли придбати транспорт, на якому можна довго котитися , практично не витрачаючи сил, – мріє першотравенський раціоналізатор, який не припиняє вдосконалювати свого веломобіля.

Модернізований транспортний засіб він вирішив назвати «Новатор».