Наступного тижня виповнюється 77 років з дня повного визволення України від фашистів під час останньої Великої війни.

Живих свідків тих буремних подій зосталося небагато, проте пам’ять про них залишається й досі – у спогадах дідів-прадідів, історичних хроніках, фотографіях, численних художніх творах та кінострічках. І не тільки в офіційних джерелах, які неодноразово переписували під час новітньої історичної доби, – у серцях народних. Адже чи не в кожного з тодішніх захисників-героїв сьогодні живі онуки й правнуки. Більшість з них, зараз теж вже посивілі, переповідають незабутню історію власних родин своїм юним нащадкам…

За цей час по землі Дніпропетровщини пройшли 3-4 покоління. Мало для кого давні рани й життєві трагедії болять так само, як для безпосередніх учасників. На перший план вийшли зовсім інші проблеми, на часі нові виклики.

Проте та пам’ять не тільки свята, а й корисна, вона на державному, та й на особистому рівнях є своєрідним запобіжником від сучасних помилок. Бо про те, що війна – це кров та сльози для мільйонів, у нашому суспільстві дехто чомусь забув. Не тільки з пересічних громадян, з політиків та державних діячів нового покоління також.
Але не всі. Майже в кожному регіоні України й сьогодні є постаті, які збереження пам’яті про подвиги під час Великої Вітчизняної (як би її не називали чутливі до мінливої кон’юнктури історики) вважають для себе справою честі.

На Дніпропетровщині серед таких перший заступник голови облради Геннадій Гуфман.

Він постійно опікується цілою низкою проектів, спрямованих на збереження пам’яті про події 1941-45 років. І займається цим системно, протягом кількох років, а не у прив’язці до дат, зафіксованих у щорічних чиновницьких «святцях». Бо забезпечити «фронтову кашу» та музичний супровід з відомих пісень воєнних років
досить легко. Значно складніше ініціювати спочатку створення комплексної програми реставрації та збереження воєнних пам’яток, а потім добитися її фінансування з обласного бюджету. Та ще й скоординувати її з «Толокою пам’яті», яка в перший рік існування навесні 2021-го спромоглася зацікавити тисячі жителів області, від пенсіонерів до школярів зі студентами. І не тільки у містах, навіть у невеликих селах.

Дуже показово, що ця повсякденна, кропітка, проте така потрібна робота триває протягом усього року. Почалося з відновленої «Зірки» у Булахівці на Павлоградщині та ще кількох монументів. І ось зараз завершено капітальне оновлення меморіального комплексу загиблим воїнам та односельцям у селі Багате Новомосковського району.

Геннадій Гуфман розуміє, яка це важлива для людей річ – пам’ять. Відчуття, що ми є нащадками тих, хто не дав фашистам вкоренитися на нашій рідній землі, а хтось навіть поклав заради того власне життя. І до чого, скажіть, тут навіть найповажніші вікопомні дати?!

Любомир ЛОГОВЕНКО