Наші постійні читачі помітили, що з початком широкомасштабного вторгнення з газети повністю зникла будь-яка політика. Адже поки гинуть люди, а ворожі ракети та дрони нищать будинки громадян України, внутрішні чвари – загальнодержавного чи навіть локального ґатунку – точно не на часі.

Однак за чотири роки, з 2022-го по 2026, адміністративно-управлінський ландшафт Дніпропетровщини суттєво змінився, навіть неодноразово. Тому ми просто змушені на це реагувати. Без зайвих емоцій, проте з поглядами у найближче майбутнє…

Так і хотілося написати про «зміст попередніх серій», де ми докладно розповідали про перебіг подій у владних кулуарах. Але доводиться починати з чистого аркуша.

«Валики-голіки, хрестики-нолики…»

«Друге пришестя» Валентина Резніченка у головний кабінет
ОДА на Поля, 1 (грудень 2020-го) збіглося не тільки з розквітом «Великого будівництва» у державі, а й з новим етапом боротьби за вплив в обласній раді після чергових місцевих виборів. Після того, як майже півтора року Дніпропетровську владу відверто лихоманило, здавалося, настав довгоочікуваний спокій…

Ще б пак: коаліцію обласного рівня вдало створили з потрібних партійних осередків, а згодом її прогнозовано очолив зручний всім криворізький кандидат від «слуг народу». Здавалося б, всіх все влаштовує – і в Києві, і в області. 

Виявилося, що далеко не всіх. Публічне викриття оборудок з дорогами, підрядами і тендерами у національних медіа продовжилося. Попри війну, воно навіть стало системнішим і до нього підключилися правоохоронці. Та ще все більше стала дратувати неабияка активність Юрія Голіка – «не першого, але й не другого» радника за обидві каденції Резніченка, людини, яка жодного папірця не підписує, хоча на все впливає та багато з чого має.

Все це по сумі факторів призвело до відставки голови ОДА, якому на додаток довелося скласти мандат депутата облради. А потім ще й стати підозрюваним у кримінальному провадженні НАБУ та САП.

Яке, подейкують, поки ще далеке до фіналу. Однак зробило неможливим черговий «камбек» пана Валентина за будь-якої влади, поставивши масний хрест на його перспективах продовження кар’єри.

«Ера Лисака»

«У спадок» новому голові ОДА-ОВА Резніченко залишив трьох заступників – Олександра Москаленка, Ірину Грицай та Івана Начовного, які працюють й до сьогодні. Так само своє робоче місце до часу зберігав перший заступник очільника ОВА Володимир Орлов. 

Бригадний генерал Сергій Лисак, який у лютому 2023-го переїхав до  головного кабінету Дніпропетровщини з посади керівника обласного управління «Служби Божої» (після початку війни так жартома стали називати СБУ), не заходився змінювати геть всіх в ОВА. З інших міст запросив лише Надію Задорожну та Юрія Яндульського – той згодом, після звільнення Орлова та короткочасної «спроби» Андрія Кульбача, обійняв посаду першого заступника та працював у команді «Петровича» весь час.

Ані у генерала-митника Орлова, ані у його колеги-«надзвичайника» Кульбача вдалий тандем з Лисаком не склався. Кульбач просто перейшов до числа радників голови. А Орлов навіть встиг побувати обвинуваченим НАБУ у мутній справі нібито про хабар за виділення землі та отримав від суду першої інстанції виправдувальний вирок. Зараз, судячи з активності у соцмережах, знову шукає роботу. Але навряд чи в нашій області…

Взагалі, якщо характеризувати період керівництва Лисака, можна відзначити його системність щодо вирішення основних питань життєдіяльності. Звісно, лише настільки, наскільки це можливо, коли ти очолюєш «гарячий» прифронтовий регіон.

Втім, жодного гучного скандалу суто регіонального ґатунку за два з половиною роки (лютий-2023 – жовтень-2025) область не відчула.

Що сьогодні?

Коли Лисак був терміново «катапультований» до Одеси, у міську військову адміністрацію, було зрозуміло, що черговим очільником регіону знову стане хтось з «силовиків». Насправді так і вийшло – начальником ДніпроОВА на початку січня призначений Олександр Ганжа. Також генерал, але поліцейський.

«Вічні» заступники по напрямках поки що залишилися на місцях. Проте з’явилися і нові обличчя. Принаймні два з них добре помітні навіть неозброєним оком – Євген Ситниченко став першим заступником начальника, Андрій Баско – заступником, відповідальним за медичну галузь.

Показово, що саме пана Євгена на етапі кастингу деякі інтернет-ЗМІ з «криворізького пулу» неодноразово називали головним претендентом на посаду. Але не так сталося, як комусь гадалося. Баску ж найвищу посаду навіть не «дарували», проте його багаторічна прив’язка (мінімум з 2014-15 років) до «Громадської сили» проглядається дуже добре…

Чи стане це хоча б хиткими підвалинами для майбутнього розмаїття, коли скінчиться війна? Може бути й таке, проте зовсім не факт.

Хоча… Мабуть, не всі помітили миттєву медіа-атаку на одну з заступниць голови ОВА Ірину Грицай, яку нібито помітили наприкінці лютого  прикрашену елітним швейцарським годинником Patek Philippe Nautilus вартістю близько 100 тисяч євро. Та ще й начебто незадекларованим!

Достеменно невідомо, чи був в реальності годинник і чи дійсно він справжній, або лише дешева підробка. Але привід для вірусних інтернет-мемів на кшталт «Пані Ірино, котра година?» з відповідними ілюстраціями створений вже сьогодні.

Можна припустити, що надалі їх з’являтиметься ще більше.

Андрій БОГАТИРЬОВ