На сьогодні наше місто – єдиний обласний центр України, який не має об’їзної дороги. І цілком реально, що такого «статусу» Дніпру не позбутися навіть у віддаленій перспективі. Хоча б з огляду на одну лише ділянку шляху – недобудовану естакаду над промисловою зоною підприємств.

Амбітні плани зведення об’їзної дороги довжиною 30 кілометрів, що мала б пройти західніше та південніше міста й розвантажити його транспортні артерії, виношувалися ще минулого століття. Однак стати реальністю автострада могла вже за часів незалежності. Могла, але…

Нею, як стратегічно важливою і вкрай потрібною для мегаполіса, опікувалися чи не всі українські уряди й місцеві чиновники. Ходом будівництва поцікавився нещодавно й Президент України Володимир Зеленський під час відвідин Дніпра.

За різними джерелами кошторис дороги на час початку її зведення становив від 900 мільйонів до 2 мільярдів гривень. Однак гроші, як знаємо, мають дві вади — швидко закінчуватися та прилипати до нечистих рук (останнє у нашому випадку лише припущення і аж ніяк не ствердження). Тож розпочате майже десять років тому будівництво то припинялося, то поновлювалося. І знову — у тій же послідовності.

Ще на початковій фазі спорудження, як стверджують обізнані у будівництві доріг фахівці, була допущена стратегічна помилка — одночасно взялися за зведення обох напрямків. Результат прорахунку (свідомого чи несвідомого) плачевний — жоден із них не зданий в експлуатацію й досі. І якщо з «південного фронту» інколи з’являється інформація про якісь зрушення, то «західний» мовчить. А й справді, про що рапортувати? Чи не про повний занепад робіт? А може, про руйнацію від природних чинників конструкцій недобудованої та незаконсервованої естакади?

І ще. Про подальшу долю власне самої естакади. Чи може хтось гарантувати, що експертиза визнає її конструкції придатними для подальшого будівництва (якщо воно взагалі колись продовжиться)? А ще не будемо забувати, що довгобуд поглинув чималу копійчину з кишень, вибачте за кальку, платників податків.

О. ЯСНІЙ, фото автора

.Об’їзну, схоже, спіткала доля сумнозвісного марнотратством «бренда» Дніпра — готелю «Парус». І якщо за ці архітектурний і будівельний провали «епохи застою» спитати вже нікого, то «зодчі» об’їзної халепи й зараз при керівних портфелях. А запитань до них виникло чимало. Найсуттєвіше з них — відшкодування державі мільйонних збитків, завданих незавершеною і кинутою напризволяще естакадою.

Ось тільки хто візьме на себе сміливість порушити їх на повноважному для притягнення марнотратів до відповідальності рівні?