80 років тому, у ніч з 7 на 8 серпня 1941-го, радянська авіація здійснила перше відчутне бомбардування Берліна.
Радянський Союз все ще приходив до тями після німецького бліцкригу, Британія вже не думала про протистояння німцям далеко від рідних берегів, а Берлін несподівано… зазнав бомбардування. Це стало справжнім шоком для нацистської верхівки та всієї Німеччини.

Напередодні, у липні, рейхсміністр люфтваффе Герман Герінг переконував Гітлера, що радянська авіація практично повністю знищена і не представляє небезпеки для німецької армії. І що жоден ворожий літак не долетить до столиці третього рейху. Ці запевнення заспокоїли і фюрера, і берлінців. Місто тішилося мирним життям: городяни-обивателі немов забули, що менш ніж за тисячу кілометрів на сході йде кровопролитна війна. Їх зовсім не бентежило, що всього півтора місяця тому, 22 червня, німецька авіація нещадно бомбила мирні Київ, Житомир, Севастополь, Каунас…

Але в ніч з 7 на 8 серпня 1941-го Берліну довелося згадати про війну: місто струсонули вибухи фугасних бомб. На ранок німецькі газети звинуватили у бомбардуванні Берліна британську авіацію, повідомивши, що 150 англійських літаків (у страху очі великі!) зуміли прорватися до міста. При цьому німецьким силам ППО вдалося збити 6 машин.

У Лондоні дивувалися: «7 і 8 серпня англійська авіація зі своїх аеродромів взагалі не піднімалася через несприятливі метеоумови».

Тоді німецькій верхівці довелося зізнатися, що в авіаударі по Берліну брали участь радянські бомбардувальники.

Думка про атаку на Берлін серед військових Балтфлоту виникла під час операцій з нанесення бомбових ударів по базі люфтваффе Піллау в Східній Пруссії. Перенести бомбардування на німецьку столицю запропонував командувач авіацією Військово-Морського флоту генерал-лейтенант Семен Жаворонков. Ця ініціатива дійшла до главкома ВМФ СРСР адмірала Миколи Кузнєцова. Про задум той доповів наркомові оборони Сталіну.

Вождь виніс схвальний вердикт. І вже наступного дня 8-й бомбардувальній авіаційній бригаді ВПС Червонопра-порного Балтійського флоту був відданий наказ нанести бомбовий удар по Берліну.

Злітати вирішили з аеродрому Кагул що на острові Езель (нині естонський острів Сааремаа) – найзахіднішої
точки, яку контролювали радянські війська. Туди й перебазувалися льотчики 1-го мінно-торпедного полку ВПС під командуванням полковника Євгена Преображенського. До німецької столиці і назад нашим екіпажам належало пролетіти близько 1800 кілометрів, велика частина цього шляху пролягала над Балтійським морем.

Було зрозуміло, що в світлий час доби непоміченими підлетіти до столиці рейху не вдасться: повільні і неповороткі дальні бомбардувальники «ДБ-3» ризикували потрапити під зенітний вогонь противника задовго до Берліна. Тому альтернативи нічному авіана-льоту не існувало.

Увечері 7 серпня п’ятнадцять радянських бомбардувальників вилетіли на бойове завдання. Флагманською машиною керував особисто Преображенський. Політ, що проходив в режимі радіомовчання, вимагав від льотчиків граничної синхронності дій. Екіпажі, аби бути в недосяжності ППО і винищувачів противника, рухалися на висоті 7 кілометрів, де температура повітря падала до мінус 40 градусів. Пілоти вимушені були надягати кисневі маски.

На підльоті до Берліна ескадрилью виявили РЛС супротивника. Однак німці, які перебували у полоні власної пропаганди, яка переконала всіх поголовно у розгромі авіації РСЧА, навіть не запідозрили недобре. Вони. прийняли радянські бомбардувальники за свої!
Гітлерівці прийшли до тями тільки після того, як на Берлін посипалися перші бомби. З’ясувалося, що німецьке командування, переконане у невразливості Берліна, не потурбувалося про світломаскування. Освітлене тисячами вогнів місто було видно як на долоні. Але ось Берлін спалахує ще сильніше – це пожежі, викликані розривами 250-кілограмових бомб ФАБ-100, скинутих на військово-промислові об’єкти.

Бомбардування Берліна здійснили лише п’ять наших літаків – інші змушені були скинути свій боєзапас над містом-портом Штеттин, через недостатній запас палива. Флагманський літак Преображенського бомбив Штет-тинський вокзал, де зосередилися військові ешелони, що відправлялися на Східний фронт.

Німецька ППО схаменулася, коли радянські бомбардувальники вже лягли на зворотний курс. Можна вважати дивом, що жоден з наших льотчиків під час виконання цієї складної бойової операції не постраждав.

Із завдання наші бомбардувальники повернулися тільки вранці 8 серпня. А вже через годину пролунало зведення Радінформбюро, в якому радянському народові повідомили про успішне виконання завдання по бомбардуванню Берліна.

З цього моменту життя берлінців перестало бути спокійним і розміреним. Тепер вони при будь-якому шумі мотора з тривогою поглядали в небо, чекаючи на черговий авіаналіт, а в разі небезпеки готові були кинутися у бомбосховища.

І нові авіаудари по Берліну не змусили себе чекати.

Всього з 7 серпня 1941 року авіаційна група полковника Преображенського штурмувала Берлін 10 разів -останній виліт відбувся 4 вересня 1941 року. Командир особисто брав участь у всіх цих польотах. 13 серпня 1941 року Євгену Преображенському було присвоєно звання Герой Радянського Союзу.

За період бойових дій авіагрупа здійснила 86 літа-ковильотів, 33 літаки скинули на Берлін понад 36 тонн фугасних і запалювальних бомб та 34 бомби із пропагандистськими листівками. Решта екіпажів завдали нищівні бомбові удари по запасним цілям – Штеттіну, Данцигу, Лібаві, Кольбергу, Віндаме, Мемелю.

А столиця рейху жила у напрузі ще не один місяць, очікуючи чергової невідворотної кари з небес…

О. ЯСНІЙ