75 років тому розпочалася легендарна історія Дніпропетровського радіозаводу.
У середині та наприкінці минулого століття телевізори торгової марки «Весна» були справжньою гордістю нашого краю: у величезній тоді країні, у всіх її куточках людям доводилося записуватися у довжелезні черги, аби опинитися щасливим власником телевізора саме з міста на Дніпрі.

Будівництво підприємства, якому судилося стати одним з лідерів української електроніки, почалося влітку 1945 року й велося ударними темпами – вже на початку 1947-го Дніпропетровський радіозавод (таку офіційну назву отримало підприємство) запрацював. Звичайно, головне його призначення – випуск надсучас-ної продукції для потреб оборони трималося у суворій таємниці, про зміст якої й сьогодні говорять неохоче. Тож «прикриттям» від стороннього ока стало виробництво товарів широкого вжитку. Не порушуватимемо й ми колишній порядок дотримання таємності, а згадаємо всім добре відоме і не менш важливе для економіки тогочасної країни.

Спочатку тут, за від сутності спеціалізо ваних майстерень, ремонтували радіоприймачі.

Пізніше взялися за власну продукцію: радіостанція «Урожай», приймачі «Рекорд», «Дніпро-52», «Дні пропетровськ» та радіо ли «Дніпро-58», «Промінь», «Чайка», «Чайка-М». Новий крок заводу вперед – у 1960 році (ще одна знакова дата) з конвеєра зійшов перший телевізор «Весна», розроблений конструкторами підприємства. А через рік розпочалося виробництво ще однієї новинки – зручного у користуванні транзисторного радіоприймача «Ластівка».

Варто додати, що транзисторні приймачі з року в рік удосконалювалися – на полицях магазинів з’являлися «Сатурн», «Юпітер», «Спорт», «Спорт-2», «Спорт-302». А ще на заводі освоїли виробництво малогабаритних транзисторних радіол «Мрія» та «Мрія-203». Красномовний факт: лише у 1973 році тут виготовили понад 300 тисяч радіол і приймачів. Роком пізніше заводчанами освоєно виробництво транзисторного радіоприймача «Оріон-301».

Звичайно, таке зростання темпів виробництва було пов’язане з великим попитом у населення та ростом добробуту людей: товари у крамницях не залежувалися, а часто навіть потрапляли у розряд дефіциту.

Продукція дніпропетровців успішно демонструвалася на міжнародних виставках у США, Нідерландах, Данії, Алжирі, Сирії, НДР, Югославії та інших країнах. За серійне виробництво радіоли «Мрія» та радіоприймача «Спорт-2» завод був нагороджений Дипломом II ступеня ВДНГ СРСР, а портативному транзисторному радіоприймачу «Геолог» Державна атестаційна комісія присвоїла «Знак якості».

І все ж найбільшу і цілком заслужену популярність нашому радіозаводу принесла нова модель телевізора «Весна-304», який прийшов на зміну застарілій моделі «Весна-302». Наступна розробка заводу «Весна-М» взагалі побила всі рекорди з продажу. Цих телевізорів випустили понад десять тисяч штук.

А в 1983-1984 роках на радіозаводі народилася нова модель «Янтар». Їй, на жаль, судилося стати останньою в тридцятирічній заводській історії. Випуск радіоприймачів поступово почали згортати, а вітчизняні телевізори ще на зорі незалежності витіснили з ринку якісніші зарубіжні аналоги.

…Сьогодні німим свідком місця народження та зрілості дніпропетровських радіоприймачів і телевізорів залишилися хіба що будівлі підприємства, яке неодноразово змінювало власників та навіть назву. А ще – туга мільйонів радіослухачів і телеглядачів старшого покоління українців за тим, що й у нас колись вміли та прагнули творити дійсно на совість.

О. ЯСНІЙ