ПРОКИДАЙТЕСЬ, БДЖІЛКИ, НАСТАЄ ПОРА

4 недели ago Zorya Комментарии к записи ПРОКИДАЙТЕСЬ, БДЖІЛКИ, НАСТАЄ ПОРА отключены

30 березня – Теплого Олекси, покровителя мисливців, рибалок та бджолярів.

Чоловік Божий

Він народився у IV ст. в Римі у благочестивий та заможній сім’ї. Прекрасно вихованому й освіченому синові батьки готували блискуче майбутнє. Був заручений з дівчиною «царського роду», але, одержимий прагненням присвятити себе Богу, зняв з пальця перстень і вернув нареченій зі словами: «Збережи це, і нехай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя».

Таємно втік з дому і, сівши на корабель, вирушив до Едеси (Сирія), аби вклонитися нерукотворному образу Ісуса Христа. І там роздав усе, що мав, годувався милостинею і 17 літ молився біля дверей храму Св. Богородиці.

Одного разу паламареві явилася Діва Марія і звеліла завести Олексія до храму: «Молитва його сходить до Бога, як кадило пахуче, і Дух Святий спочиває на ньому. Він – чоловік Божий».

Ставши всіма шанованим, Олексій намагався утекти від людського поклоніння, але волею долі знову опинився у Римі, у батьківському домі.

Там, у комірчині, не-впізнаваним, прожив ще 17 літ. Лише після його смерті рідні дізналися, що з ними довгі роки перебував зниклий і оплакуваний їхній син.

Журавель над хатою кружляє…

За теплої погоди пасічники виносять цього дня вулики надвір. Заговорюють бджіл, аби інших господарів не шукали, й моляться, щоб Господь послав гарне літо й багато меду. Розкривають дверцята, примовляючи: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну».

Як весна пізня, все одно бджолярі йдуть до пасіки й, лише торкаючись рукою вуликів, кажуть: «Прокидайтесь, бджілки, надходить
пора. Приносьте густі меди, рівні воски, часті рої Господові Богу на офіру, а мені на прожиток».

Аби бджоли велися в господарстві, частували торішнім медом сусідів, дітей, старших самотніх людей. Навіть просили, щоб ті «не ображалися» на бджілку, коли та їх ужалить, мовляв, «здоровішими будете!».

Саме на Теплого Олексія вівсянка вперше співає свою пісню: «Діду, діду, сій ячмінь!», «Кидай сани, бери віз-з-з!.. та й поїдем по рогіз-з-з!» Як мовити до неї: «Іду в ліс по рогіз, ходи зі мною», то рік буде врожайний на ягоди та гриби.

Рибалки святкують цей день, сподіваючись «на добрі лови», бо «хто не шанує святого Олексія, людину Божу, тому риба на руку не піде».

Пошановують Олексу й мисливці, бо саме вилазить з барлогу ведмідь шукати поживи, а лис переселяється зі старої нори в нову. Три дні ці звірі начебто сліпі й глухі – «ходять, як у мареві: їм, бач, кури сняться». Тож мисливці й сподіваються на легку здобич.

Вертаються з теплих країв журавлі. Аби птахи оселялися в селі, дітвора, угледівши журавлиний ключ, кидала долі червоний пояс ще й приспівувала: «Колесом, колесом, Над червоним поясом!», або «Журавлі, журавлі, колесом, колесом, Ваші діти за лісом, за лісом!» Вірили: птаство, побачивши, далі не полетить, а покружляє та й сяде на хату.

Зруйнувати журавлине гніздо – великий гріх, бо то – небесний птах.

А ще 30 березня дуже шанували березу, збирали її цілющі бруньки. Серед наїдків за сімейною вечерею цього дня неодмінно мав бути напій з березового соку і меду.

«Теплий Олексій, – вважали, – зиму нанівець зводить». Справжнє тепло все ближче, і ось-ось повним ходом розпочнуться роботи в саду й на городі.

Тетяна МАЛИШЕНКО

Поделиться: