28 серпня, одразу після Успенського посту, православні та греко-католики святкуютьУспіння Пресвятої Богородиці, або Першу Пречисту. Це день завершення земного життя Богородиці та переселення її в життя небесне.

Після того, як Ісус Хри-стос вознісся на небо, Мати Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова. Незадовго до свого успіння прибула до Єрусалима, свій час там присвячувала невтомним молитвам. Затри дні до смерті явився архангел Гавриїл, сповістив Марію про близький її перехід у вічність.

Успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашене ложе, аби попрощатися з Дівою Марією. Зненацька засяяло бо-жествене світло, і до людей зійшов Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ.

Наблизившись до своєї матері, Він сказав: «Прийди, ближня моя, прийди, голубко моя, увійди в обитель вічного життя».

Побачивши сина, Мати Божа дуже зраділа і без жодних тілесних страждань віддала свою душу. Через три дні апостоли не знайшли у труні тіла Богородиці — лише її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Мати справді вознеслася на небо.

Дай Боже й на друге літо врожаю!

Після Першої Пречистої починають сівбу озимини, завершуючи цю важливу справу на Семена (14 вересня) або на Другу Пречисту (21 вересня). Тому й побутувало прислів’я: «Перша Пречиста жито засіває, друга — дощем поливає, третя (4 грудня) — снігом покриває».

Перед сівбою селяни з обжинкового колосся, з пшеничних віночків виминали зерно і, розсіваючи його, примовляли: «Дай Боже, щоб і на друге літо був хороший урожай!»

Жмут жита, освяченого в церкві, ставили під образом Богоматері.

До Успіння годилося зібрати усю садовину, окрім пізніх сортів. Доручалося
це переважно дівчатам. Беручись до роботи, наспівували:

Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок
знайшов.

«Спасику, батьку,
Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій
садочок».

Де під стріхою калина – там дівка на виданні

На Пречисту заготовляють калину — правічний символ України. Важко уявити обійстя, де б не ріс бодай один калиновий кущ. У давніші часи після церковної відправи, зодягтись у святкове вбрання, дівчата гуртом йшли в ліс чи на луг по калину.

Вона виконувала символічну роль у численних обрядах, зокрема весільних: гронами калини прикрашали весільний коровай, оздоблювали вінець нареченої

— як свідчення дівочої недоторканості, цнотливості. Усі знали: де під стріхою висить калина — там дівка на виданні. О цій порі відбувалися зговори, оглядини: «Прийшла Пречиста — сватів несе нечиста».

Успіння проводжай, а осінь стрічай

Цього дня не слід ні з ким сваритися; не можна нічого встромляти гострого в землю, бо вона повинна відпочивати. Не ходили босоніж по траві, вкритій росою: роса на Пречисту— то сльози Пресвятої Богородиці, тож топтатись по них

— великий гріх.

Зате можна клопотатися з домашніми заготовками. Казали: «На Успіння треба огірки солити, на Сергія (8 жовтня) — капусту рубати».

Вважається, як на Пречисту піде дощ, то й осінь буде дощова, сльотлива. І навпаки: як не буде дощу — то суха, без болота. З’явилася веселка на небі — прикмета до того, що осінь буде тепла.