28 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста. Це день завершення земного життя Матері Божої та перехід її у вічність.

Про переселення в Царство Небесне Богородицю звістив Архангел Гавриїл. Попрощавшись з апостолами, дивом перенесеними для цього Господом з різних місць (не було тільки апостола Хоми), Діва Марія померла без жодних тілесних страждань.

Через три дні (увесь цей час апостоли не відходили від місця поховання) прийшов Хома. Для нього відкрили гробницю, але знайшли там лише поховальні покривала – Пресвята Діва була вознесена на небо разом з тілом.

В Україні головні монас-тирі-лаври – Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська та греко-католицька Унів-ська – присвячені цьому святу.

Аби вродило ліпше, ніж торік

До Успіння годилося зібрати садовину (окрім пізніх сортів). Робили це переважно дівчата. Беручись за роботу, наспівували:

Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, мішок знайшов.
«Спасику, батьку, Віддай мій мішочок,
Не буду ходити у твій садочок».

Після Першої Пречистої починають сіяти озимину. У давніші часи ця важлива справа відбувалася урочисто. Господарі, вимнувши зерно з обжинкових вінків та «спа-сових борід», мішали його з посівним зерном і, сіючи, примовляли:

«Руками діда-прадіда мого і моїми сію святий хліб на тобі, моя дідівська ниво! Сійся, родися на щастя, на здоров’я, на новий рік, щоб хлібець був за цей рік! Боже, благослови ниву мою насіння це прийняти!»

Жмут жита, освяченого в церкві, ставили під ликом Богоматері.

Як під стріхою калина – женихи не оминуть

На Першу Пречисту заготовляють калину – правічний символ України. Важко уявити обійстя, де б не ріс бодай один калиновий кущ. У давніші часи вона виконувала символічну роль у багатьох обрядах, зокрема весільних: гронами калини прикрашали весільний коровай, оздоблювали вінець нареченої. А ще усі знали: де під стріхою висить калина – там дівка на виданні.

Тетяна МАЛИШЕНКО