27 вересня – Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього, або Здвиження

На християнському Сході свято встановлене у IV столітті, на Заході -у VII, а в Київській Русі набуло поширення лише у XIII столітті.

Ця визначна подія сталася за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, який припинив гоніння на християн через Боже провидіння: йому явилося знамення – хрест із написом «Цим переможеш».

326 року Костянтин відправив до Єрусалима свою 80-літню матір імператрицю Олену, аби вона знайшла місця земного життя Спасителя і хрест Господній.

Насилу визначили місце страти, а коли, зруйнувавши збудований на ньому язичницький храм Венери, почали розкопки, то знайшли три хрести.

Щоб дізнатися, на котрому був розіп’ятий Христос, Патріарх Макарій, який супроводив Олену в нелегкій мандрівці, став по черзі прикладати хрести до тіла небіжчика (повз йшла похоронна процесія). Після дотику до третього мертвий ожив. Навколо зібрався люд, і щоб уклонитися хресту могли всі, Макарій підіймав (воздвигав) його, направляючи на всі сторони світу і промовляючи: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо!».

Цього дня дотримуються строгого посту: не їдять ні м’ясного, ані молочного. Бо, «хто на Воздвиження поститься -тому сім гріхів проститься». Раніше також не робили важкого, насамперед з деревом: не рубали дров, не стругали і не пиляли дощок.

Йшли до церкви, аби посвятити саморобні хрестики. Клали їх у хаті, хліві, заносили до комори, навіть до колодязя лаштували: животворящий хрест захистить від темних сил. А ще ярмаркували: «Здвиження – день ярмарків і храмів».

Перед святом домолочували хліб, прибирали качани капусти з городу. «На Воздвиження у доброго молодця капуста біля ганку». Врожай вже має бути «здвинутим» у погріб. А щодо недбалих господарів склалася приповідка: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста».

Птахи відлітають у вирій, можуть вдарити перші приморозки. «Свитку на Здвиження скидай, а кожух одягай».

Тетяна МАЛИШЕНКО