35 років тому в Радянському Союзі сталася найбільша в історії вітчизняного пасажирського флоту катастрофа, що офіційно й до сьогодні відома як «зіткнення в Цемеській бухті». За тринадцять кілометрів від морського порту Новоросійськ не розминулися вось-мипалубний пароплав «Адмірал Нахімов» і суховантаж «Петро Васєв».

Корабель, який згодом став «Адміралом Нахімовим», був побудований у 20-х роках минулого століття у Німеччині й отримав назву «Берлін». У свій перший рейс він відправився з Бремерхафена в Нью-Йорк 26 вересня 1925 року.

До Другої світової використовувався як трансатлантичний лайнер. Під час війни був переобладнаний під плавучий госпіталь, а в її кінці затонув на мілководді у гирлі річки Свиней. У напівзатопленому стані він і дістався переможцям. Після відновлення, що завершилося у 1957 році, корабель продовжив свою службу під назвою «Адмірал Нахімов».

Це був один з флагманів Чорноморського морського пароплавства. Водотоннажність – 23 360 тонн, довжина – 174 метри, ширина – 21 метр, швидкість – 16 вузлів. На борту вільно розміщувалися 1050 пасажирів, яким пропонувалися висококласні за радянськими, звичайно, мірками сервіс і комфорт. «Адмірал Нахімов» вважався символом красивого і забезпеченого життя в СРСР. Ходив по Кримсько-Кавказькій лінії, що з’єднувала курортні міста – Одесу, Ялту, Новоросійськ, Сочі, Сухумі, Батумі. Адже найпрестижнішим видом морського відпочинку для радянських громадян був саме круїз. Зрозуміло, що звичайним людям придбати квитки було досить складно, незважаючи на доступну вартість подорожі – від 150 рублів. Передусім вони діставалися передовикам виробництва зі зв’язками у профспілкових організаціях, радянській еліті – культурній, інтелектуальній, військовій чи номенклатурній.

…29 серпня 1986 року «Адмірал Нахімов» відійшов від причалу морвокзалу Одеси. Це був останній запланований рейс пароплава, після якого він повинен був відправитися на списання. Однак доля розпоря-
дилася інакше. 31 серпня судно відшвартувалося від причалу Новоросійська, аби повернутися до Одеси. На борту пароплава перебували 1 243 пасажири і члени екіпажу.

Капітан пароплава Вадим Марков знав, що неподалік від порту корабель має розминутися із суховантажем. Водночас капітан «Петра Васєва» Віктор Ткаченко розраховував, що суховантаж також не мінятиме курс і швидкість руху, і два судна розійдуться на відстані трохи менше кілометра. Однак сталося непоправне.

О 23:12 суховантаж на швидкості 10 кілометрів за годину врізався в правий борт пасажирського пароплава -«Васєв» буквально протаранив «Нахімова». Пасажири, які в цей момент знаходилися на правій палубі, відчули два сильні поштовхи і відбігли. Проте більшість у перші хвилини не зрозуміли, що сталася катастрофа. Пароплав тим часом стрімко занурювався під воду. Через 20 секунд після зіткнення затопило енергетичну установку, через що на кораблі згасло світло, пропав радіозв’язок і судном стало неможливо управляти.

Вода настільки швидко заповнювала корабель, що спускати шлюпки було неможливо: екіпаж встиг спустити на воду лише одну з лівого борту. Залишалося єдине – скидати на воду саморозкривні рятувальні плоти. Матроси й учні Одеської морехідної школи, які проходили на пароплаві практику, змогли спустити лише 32 із 48. Справа в тому, що частина
з них була прив’язана дротом, і команда не встигла їх відкріпити.

Незабаром пароплав накре-нився на правий борт і пасажири почали злітати з корабля у воду. На борту зчинилася паніка, люди намагалися пробитися до рятувальних шлюпок. Більшість пасажирів, які в цей момент знаходилися на нижніх палубах або спустилися туди, щоб допомогти іншим, загинули. До моменту зіткнення дорослі вже повкладали своїх дітей спати і, замкнувши каюти, пішли на концерт на верхній палубі, присвячений Дню шахтаря. Багато дітей потонули, оскільки не змогли вибратися з кают.

Всі ці трагічні події сталися протягом усього восьми хвилин після зіткнення – «Нахімов» повністю пішов під воду.

Одним із перших на допомогу постраждалим прийшов лоцманський катер, який проходив неподалік. Саме екіпаж цього судна першим повідомив про зіткнення двох суден. Капітан катера згадував, що коли вони підпливли на місце, то не побачили води – вся поверхня моря була покрита людьми, які хапалися за будь-які предмети в надії врятуватися.

У рятувальній операції брали участь 64 судна Новоросійського порту, Чорноморського флоту і Морприкордонохорони. Крім того, до місця аварії на веслах попрямували курсанти морехідного училища і рибалки.

У результаті катастрофи загинули 423 людини – 359 пасажирів і 64 члени екіпажу.

Вже наступного дня прокуратура порушила кримінальну справу стосовно капітанів обох суден. Ткаченка і Маркова визнали винними у порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту і засудили до 15 років позбавлення волі. А вже через п’ять років президенти України та Росії помилували обох капітанів. Міністра морського флоту СРСР Тимофія Гуженка відправили у відставку (проте офіційною причиною став вихід на пенсію за станом здоров’я). Суворі покарання понесли і чиновники рангом нижче – чимало з них було звільнено з обійманих посад і виключено з лав КПРС, що в ті часи означало крах кар’єри…

О. ЯСНІЙ