Далеко не всі, навіть автомобільні фанати, чули про існування за часів СРСР Гаража особливого призначення. Адже це був прихований за кремлівськими мурами спеціальний транспортний підрозділ (скорочено ГОП) 9-го управління КДБ, який займався безпекою перших осіб держави.

Після захоплення влади більшовиками їм у спадок від «наскрізь прогнилого і ненависного царського режиму» дісталося 46 автомобілів з імператорської автобази. Це були, як прийнято сьогодні називати, «іномарки» «Дело-не-Бельвіль», «Мерседес-Бенц», «Тюрка-Мері», «Роллс-Ройс», «Воксхолл» («Опель»), вітчизняні «Леснер» і « Руссо-Балт», а також автомобілі, що обслуговували челядь, та спецтехніка у вигляді вантажівок з причепами, автобусів, фельд’єгерських авто.

У січні 1921 року декретом Ради народних комісарів автобаза офіційно була перетворена на урядовий Гараж особливого призначення, який очолив особистий шофер Леніна Степан Гіль. А за рік його на цій відповідальній посаді змінив Павло Удалов, особистий водій Йосипа Сталіна, який очолював ГОП аж до 1953 року.

Після перенесення столиці до Москви, Гіль за бажанням «вождя світового пролетаріату» пересів за кермо «Рено 40 СВ», а пізніше – «Роллс-Ройса». Після смерті Леніна він возив наркома закордонних справ (згодом генерального прокурора) Андрія Ви-шинського та наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна.

За однією з версій, яка має право на життя, Гіль також був експертом з купівлі автомобілів, а після закінчення війни відбирав трофейні раритети для радянських небожителів.

Вождям дуже кортіло всістися в автомобілі закордонних марок. Сталін тривалий час пересувався на«Воксхоллі» («Опе лі»). У 1930-х роках «великий вождь» пересів на «Паккард Твелв», подарований йому президентом США Франкліном Рузвельтом. Щоправда, наказав перефарбувати його з білого у чорний, казенний колір.

У 1936 році на світ з’явився перший радянський лімузин ЗІС-101, який зовні був дуже схожий на одну з моделей улюбленого Сталіним «Паккарда». А після війни, побоюючись замахів, «вождь всіх народів» їздив броньованим трофейним «Паккардом».

Згодом для формування парку ГОПа стали використовувати автомобілі вітчизняного виробництва з посиленим захистом – ЗІС-110 (у цивільному варіанті таксомотори та карети швидкої допомоги), а для ескорту охорони – ГАЗ М-20 «Побєда».

За часів правління першого секретаря ЦК Микити Хрущова урядовці пересіли на «Чайки», а членів політбюро перевозили величезні броньовані ЗІЛ-111, іронічно прозвані у народі «членовозами». Як ескорт, «Побєди» замінили ГАЗ-21 «Волги». До речі, Хрущов зневажливо ставився до лімузинів іноземних марок. Причому настільки, що наказав передати з кремлівського гаража шикарний «Мерседес-Бенц 300 СЛ» одному з ленінградських науково-дослідних інститутів, а «Роллс-Ройс» – Будинку ветеранів партії. «Стоодинадцяті», «Чайки» та «Волги» ще тривалий час були основою автопарку ГОПу.

Зазвичай перші особи, а також вся державна рать до керма персональних авто не торкалися. Першим цю нетлінну традицію порушив Леонід
Брежнєв. Генсек не лише збирав автомобілі, а й був пристрасним любителем швидкої та ризи-кової їзди. Навіть на посаді глави держави він не втрачав нагоди сісти за кермо утриманців своєї знаменитої «стайні».

Його любов до хороших машин почалася ще далекого 1938 року, коли секретареві Дніпропетровського обкому Брежнєву був виділений службовий Buick-90 Limited. З цього моменту Леонід Ілліч уже не міг байдуже дивитися на прекрасні автомобілі.

У колекції «глибоко шанованого Ілліча» накопичилося понад 40 ексклюзивних машин, подарованих главі СРСР у різних країнах світу.

Італійською компартією був презентований Maserati Ouattroporte -чотиридверний седан з двигуном V8 потужністю 290 кінських сил. Дуже рідкісна модель чорного Mercedes 600 була подарована канцлером ФРН – у світі їх було лише сім. Cadillac Eldorado дістався від президента США Річар-да Ніксона. У 1973 році Брежнєв став володарем розкішного Lincoln Continental, подарованого тим же Ніксоном. Однією з найулюбленіших машин генсека був Rolls-Royce Silver Shadow.

Але повернімося до Гаража особливого призначення. На початку 70-х у його складі з’явився новий підрозділ, де кремлівські водії навчалися їзді у складних погодних умовах та надзвичайних ситуаціях. Його очолив тренер збірної країни з автоспорту Ернест Циганков. А відточували свою майстерність шофери на спеціальному полігоні.

Офіцери 9-го відділу свою службу несли пильно, й тому інцидентів з урядовими машинами трапилося лише кілька і то без серйозних наслідків. Найвідомі-ший з них – це спроба замаху на життя Брежнєва Віктором Ільїним. Той зробив кілька пострілів по «членовозу» на Червоній площі, вважаючи, що там знаходиться генсек. Насправді ж у ньому їхали до Кремля на прийом космонавти Олексій Леонов, Андріан Ніколаєв, Валентина Терешкова та Георгій Береговий. Авто ж Брежнєва на територію Кремля заїхало іншим маршрутом…

А В ЦЕЙ ЧАС
Для кортежу Зеленського прикупили ще два авто та карету швидкої допомоги.
Державною організацією «Автобаза Державного управління справами» днями було придбано два автомобілі Toyota Camry Premium для президентського кортежу. На сайті продавця її вартість (залежно від конфігурації) становить близько 1 млн. 082 тис. 722 грн. Окрім автомобілів Premium класу, було куплено ще й машину швидкої допомоги.
На сьогодні в автопарку ДУСі – 105 власних автомобілів та 10 орендованих машин. Окрім автомобілів та мікроавтобусів, є й машини спецтехніки. Звісно, вітчизняних «Таврій» та «Ланосів» – «гордості українського автопро-му» – в автобазі немає і ніколи раніше не було.

О. ЯСНІЙ