Події з минулої п’ятниці стали гучним початком політичного сезону не тільки для України, а й для решти цивілізованого світу.

Після зустрічі на Алясці нема розчарування, проте ейфорії від «близького завершення війни» також не відчувається. Адже ми насправді нічого і не знаємо, про що конкретно домовились в Анкориджі Трамп і Путін.

Ба більше – ми не маємо жодного уявлення, про що вони розмовляли телефоном у перерві між офіційною частиною перемовин і неофіційним спілкуванням з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами у Вашингтоні в понеділок…

Однак антуражу за кілька днів було аж надто багато – від урочистої червоної доріжки і поїздки у президентському лімузині до великої карти окупованих українських територій у Білому домі. Її вже запекло обговорюють експерти та ще більше «експертів».

Так, візуалізацію зроблено «на відмінно». Але більшість чомусь не припускає, що справа абсолютно не в територіях. І навіть не в лінії розмежування. Бо безглуздо звертати увагу на якість театрального реквізиту, нехтуючи змістом вистави. 

Важливе не те, що вже було (і точно ще буде) нам озвучено. Значно важливіше те, що відбулося за зачиненими дверима, у кулуарах і, можливо, у певних паперах, які читатиме лише обмежене коло політиків.

Тому варто дуже уважно слідкувати за інсайдами і за діями надалі. Немає сумніву – надалі точно буде, і вже точно досить скоро.

А поки що варто тезово викласти, про що сказав президент України:

• подякував Трампу, наголосивши, що це була найкраща зустріч. Довга бесіда. Детальна. «Багато речей я міг на мапі показати американським колегам щодо ситуації на полі бою, і що і хто реально контролює на нашій землі, яку ми контролюємо, не за чутками»;

• подякував європейським лідерам. Підкреслив, що їхня участь у перемовинах – сильний крок і демонстрація підтримки;

• «Ми впевнені, що війна закінчується. Нам потрібна не пауза, а реальний мир, який можна захистити гарантіями безпеки з боку наших партнерів»;

• «Коаліція з 30 країн – представники були весь час на зв’язку. Ми всі на одному боці, з однаковим баченням наступних кроків. Йдеться не лише про Європу. А ще Канада, Австралія, Японія та інші…».

Питань, звісно, дуже багато. Одне з основних – щодо реальності зустрічі очільників України та Росії. У будь-якій компанії, з Трампом або без – не важливо. Навіть у сучасній «гібридній» політиці є речі, які не прощають.

Окрема низка сумнівів стосується гарантій безпеки. Про славнозвісний Будапештський меморандум всі пам’ятаємо…

Андрій БОГАТИРЬОВ