14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці. З 1990 року відзначається День українського козацтва. Перед походом запорізькі козаки ревно молилися: «Свята Покрово, своїм покривалом укрий Від стріли летючої, Від рани болючої, Від наглої смерті…» Церкви на Січі названі на честь Пресвятої Діви.
З 2014 – це ще й День захисника України.

Уберегла від видимих та невидимих ворогів

На той час Візантійська імперія воювала із сарацинами (910 р.). Столиці держави загрожувала смертельна небезпека. Чудесне спасіння сталося у Влахернському храмі (передмістя Константинополя). Під час недільної всеношної святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфан побачили: Пресвята Діва простує повітрям, осяяна небесним світлом. Ставши на коліна, зі сльозами на очах, Вона почала молитву за християн. Потім підійшла до Престолу й продовжила моління, а завершивши – простягла над християнами чесний свій омофор – шаль, якою була покрита, і цим захистила людей від видимих та невидимих ворогів.

Хату – теплом, а господаря – добром

Цього дня рано йдуть до церкви, а по обіді, відпочивши, куми відвідують кумів, свати – сватів, діти – батьків і просто йдуть на гостину до сусідів на розмови-святкування.

Копати, орати, сіяти, після Покрови – не можна. Тому застерігали: «Не сій після Покрови, бо на полі буде голо».

Вселятися в нову хату й справляти входини цього дня – добрий знак: Богородиця опікуватиметься домом.

Щоб узимку не мерзнути, білили й утеплювали оселю. Вибілена хата краще висохне, а утеплена ліпше зберігатиме тепло. Вдосвіта розтоплювали піч і закривали заслінку, приказуючи: «Свята Покрово, накрий хату теплом, а господаря добром».

Раненько господиня чіпляла над вхідними дверима вишиваний рушник з-над Богородичної ікони. Зачувши
церковний дзвін, уся родина ставала під рушником, а господиня з порога примовляла: «Пресвятая Покрівонько, перед твоїм покривалом голови схиляєм. Прохаємо од лиха укрити, здоров’ячко наше знов нам обновити. Нашій праці за літечко дай до весни дожити».

Жовтень на весілля багатий

Як пара побралася на Покрову, то сама Богородиця її оберігатиме -візьме під свій покров, у сім’ї буде любов і злагода. Казали: «Цього дня Мати Божа в церкві стояла та хороших людей парувала».

Відданиці, до чиїх осель не завітали старости, молились: «Свята Покровонько, покрий мою головоньку, щоб я жінкою була, щоб я весело жила з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким».

Хто хотів ще дівувати, просили розваг: «Покрово, ходи до нас в хату, будеш ти співати та нас звеселяти».

Дівчат, які довго не виходили заміж, називали «перестарками», неохоче приймали до гурту. Молодші сестри дорікали, бо, доки є старша незаміжня дочка в сім’ї, не приймали старостів до молодших. Їхня молитва особлива: «Святая Покровонько, покрий хустиною мою головоньку безпричинну, а то моя руса коса щодень марніє».

О цій порі верталися до відкладених на літо ремесел. Бралися до діла ткачі, шевці, кожухарі: «До Покрови старі чоботи попоролись, а нові треба шить».

Покрова вкриє землю хоч листом, а хоч снігом. Сніг – гарний покров для озимини, тож просили Богородицю: «Постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати і ногам по болоті ляпати».

Тетяна МАЛИШЕНКО