У номері «Зорі» від 20 січня були «розсекречені» кулінарні уподобання кремлівських небожителів. А що діставалося натомість «будівничим світлого майбуття»? Тож давайте зазирнемо до меню тогочасних закладів громадського харчування, які скромно і без будь-якого натяку на оригінальність йме-нувалися їдальнями та навіть мали свої порядкові номери. Були вони робітничими, студентськими, шкільними, дитсадівськими…

Як і чимало інших сфер радянського життя, громадське харчування існувало у двох іпостасях – ідеально-теоретичній і реально-практичній. В кіно та на плакатах народ харчувався правильною та здоровою їжею – сидів за столами, застеленими білими скатертинами і сервірованими по ілюстраціях з «Книги про смачну і здорову їжу». Але в дійсності воно являло собою досить жалюгідне видовище, про що й досі пам’ятають представники старшого покоління.

Почнемо, мабуть, з головного – чому громадське харчування було у своїй масі таким недолугим. Як і в інших (практично в усіх) сферах трудової діяльності, задіяних у системі громадського харчування працівників важко було вважати зацікавленими в якісних результатах своєї праці. В країні не існувало приватного бізнесу, а отже, і конкуренції. Держава була монополістом у системі громадського харчування, тож – хоч-не-хоч, а пообідаєш в «Їдальні №3» або в подібному закладі тільки під іншим номером. Альтернативних варіантів існувало небагато. А такого, щоб заклад раптом «втратив клієнтів і збанкрутував» через низьку якість сервісу, просто бути не могло з означених вище причин.

Інший важливий фактор низької якості громадського харчування – тотальний дефіцит. Не секрет, що всі верстви суспільства зачепила «низова корупція». Ті, хто мав доступ до розподілу хоч якогось ресурсу (продукти харчування, взуття, одяг, будматеріали), майже автоматично ставали злодюжками. Практично без винятків.

Тож страви, що мали бути смачними та поживними, перетворювалися у щось дуже умовно їстівне. Як, наприклад, котлети, у фарші яких було менше половини м’яса, сметана, розведена до рівня густого кефіру, чай з «гомеопатичною присутністю» самого чаю і так далі.

Трохи докладніше про конкретні страви і «рецепти» їх приготування. Почнемо з перших страв. Можна згадати червоний борщ, розсольник, суп гороховий, молочний суп з рисом або вермішеллю, бульйони з вермішеллю і фрикадельками. Часто на етапі приготування з перших страв безсоромно крали м’ясо, замінюючи його на «армійський» комбіжир.
харчування стосується і пельменів. Справді, дуже рідко можна було посмакувати чимось дійсно путнім. Однак були й винятки. Дніпряни пам’ятають черги за справжніми пельменями в кафе напроти колишнього кінотеатру «Родина».

До речі, саме через крадіжки в їдальнях не часто можна було натрапити на страви із цільного м’яса – на зразок гуляшу або стейка. Зрідка (і то лише в кафе) зустрічалися відбивні котлети, які для збільшення ваги теж ретельно викачували в сухарях.

Були ще такі собі «рибні котлети», що готувалися із дешевого рибного фаршу. Вони майже завжди гірчили і були напхані уламками рибних кісточок.

До речі, про рибні страви. У 60-80 роки в країні існував «рибний день», коли всі м’ясні страви в їдальнях заміняли не зовсім якісними «дарами» морів і океанів.

Гарніри – всілякі каші, макарони і пюре. Каші нерідко роз-
Чай варили у величезній каструлі, розливали в склянки. Приблизно так само готували й каву. Замість неї пропонували так званий «кавовий напій», що вироблявся з цикорію. Навряд чи варто згадувати, що і чай, і каву щедро розбавляли водою. Із компотів -лише з яблук та сухофруктів.

♦ ♦ ♦

У системі громадського харчування існувала й еліта – кафе та ресторани. Там, зрозуміло, готували набагато смачніше, ніж у згаданих вище їдальнях. Але меню здебільшого було скромним. Частенько в ньому навпроти тієї чи іншої назви страви стояло: «немає в наявності» – триклятий дефіцит не щадив нікого. Проте завжди «до послуг» відвідувачів пропонували горілку, коньяк та шампанське (навіть у часи антиалкогольних кампаній).

Але будемо відвертими – дозволити собі відвідати кафе чи ресторан при зарплаті 80-120 рублів міг далеко не кожен.

О. ЯСНІЙ