У Дніпрі відбувся творчий вечір відомого українського режисера, актора та телеведучого Ахтема Сеітаблаєва. На зустріч із ним у ДніпроОДА прийшла майже тисяча шанувальників. У залі панувала напрочуд щира і тепла атмосфера.

Ще за півгодини до зустрічі з Ахтемом Сеітаблаєвим гості були у передчутті цікавої бесіди із «зіркою» українського кінематографа.
– Ми всією родиною у захваті від цього чудового актора та його фільмів. І онука – його давня прихильниця, – розповів дніпровський пенсіонер Олег Ткаченко. – «Кіборги» – дуже талановита робота. Особливо справив враження фінал – за душу бере, в мене навіть сльози на очах виступили.

Які ж враження від власних фільмів – у самого режисера? Із зали цікавляться, чи в Ахтема Сеітаблаєва були сльози? Він каже, що були, та намагався їх приховати – все ж таки чоловік. Але не під час зйомок – там панує виключно робоча атмосфера, всі емоції – геть.
– Дуже розчулювали розмови з літніми кримськими татарами, які брали участь у зйомках «Хайтарми», – поділився Ахтем Сеітаблаєв. – Вони ніби знову переживали події депортації 44-го. Для них зйомки були наче гіркі ліки, завдяки яким звільняєшся від тягаря спогадів.
Та найважливіше відкриття прийшло режисеру під час роботи над «Чужою молитвою». Знімали у Грузії. Всі актори – різномовні. Тут і німці, і грузини, і українці, і кримські татари. Через мовний бар’єр не відбувається «хімії взаємовідносин», а це – обов’язкова умова щирості гри та успіху майбутнього фільму, каже Ахтем Сеітаблаєв.
– Раптом побачив, як моя 5-річна донька грає у ляльки з маленькою грузинкою. Різні мови їм не заважали. Відразу покликав усіх акторів – ось, дивіться і вчиться у дітей, як треба знаходити спільну мову!, – розповів режисер.
Щирість пронизує всі фільми Сеітаблаєва. Її відчув і зарубіжний глядач. Після показів «Кіборгів» у п’яти європейських столицях люди аплодували стоячи.
– Взагалі-то ця стрічка – не про військові події, – сказав режисер. – Насамперед «Кіборги» – про світ, що народжується всередині війни. А ще – про вибір, який ми робимо між радянським минулим і прагненням європейської свободи. Я намагався показати, що світ навколо залежить від кожного з нас. Не треба чекати, що хтось прибере твою вулицю – зроби це сам.
Зустріч у Дніпрі закінчилася шквалом аплодисментів, морем автографів та селфі з режисером, купою запитань до нього навіть після «завіси».