ШЕДЕВРИ – З НЕПОТРЕБУ

2 месяца ago anelya Комментарии к записи ШЕДЕВРИ – З НЕПОТРЕБУ отключены

Дніпрянка Наталія Мурко 25 років відпрацювала машиністкою крана, а потім несподівано відкрила в собі художній талант й почала створювати унікальні мозаїки з… битого кахлю.

Якщо людина наділена творчими здібностями, то рано чи пізно вони обов’язково проявляться. Адже творча особистість навіть найбуденніші речі бачить по-своєму й здатна дивовижним чином перетворити простір навколо себе. Просто у когось цей момент настає в дитинстві, а в когось – вже у зрілому віці.

Саме так Наталія Мурко раптом відкрила в собі художній талант і почала створювати дивовижні настінні мозаїки з будівельного мотлоху.

– Я ніколи не була рукодільницею, хіба що в дитинстві любила малювати. Шкода, вступити до художньої школи не було можливості, – розповідає жінка. – Робота на заводі теж не сприяла розкриттю творчого потенціалу, а вдома чекали побутові й сімейні клопоти. Але водночас почуття прекрасного всередині жило завжди – я помічала кожну квіточку, камінчик або дерево незвичайної форми, захоплювалася красою природи…

Коли три роки ж тому Наталія пішла з роботи, у неї з’явилося більше вільного часу, і дніпрянка, яка мешкає в приватному ‘ будинку на житловому масиві Ігрень, вирішила облагородити свій побут. Сусіди саме робили ремонт і викинули купу битої цегли й кахлю. Перепитавши, чи можна скористатися непотрібними будматеріалами, наша героїня взялася до справи.

Пробною роботою стала піч-мангал у дворі – на ній майстриня виклала з кахельних уламків мозаїку із зображенням виноградної лози. Згодом, натхненна першим успіхом, Наталія замахнулася на декор цілої стіни поруч з прикрашеною піччю. У підсумку на бічному фасаді будинку з’явилася масштабна картина: розлоге дерево, гірський струмок і східна красуня, яка несе глечик з водою.

– Цю роботу запам’ятаю на все життя – настільки важко вона мені далася, – згадує Наталія. – Створення такої мозаїки – дуже трудомістка справа навіть для фахівця, а в мене майже не було досвіду. Просувалася шляхом проб і помилок: то розчин не хотів застигати, то вже укладена плитка раптово обвалювалася. До того ж тоді у мене ще не було плиткорізу, тому доводилося складати малюнок з «неформатних» шматків кахлю, які були під рукою. А це задачка ще та…

Але, так чи інакше, за кілька місяців мозаїка була готова. Крім основного сюжету, простір між вікнами майстриня прикрасила амфорами, метеликами і жар-птицею. Дочки й онук Наталії, які спочатку ставилися до її нового хобі трохи скептично (мовляв, як може вийти картина зі сміття?!), були просто в захваті – будинок казково змінився!

Ну, а саму майстриню з того часу натхнення не полишає. За минулі 3 роки Наталія Мурко встигла прикрасити орнаментами в українському стилі фасад будинку, декорувала кілька внутрішніх стін у передпокої й на кухні. Зараз працює над масштабною мозаїкою, що зображує сніжного барса, на торці будинку. У планах на осінь -картина з трійкою коней, що мчать по воді.

– Після того, як донька подарувала мені плиткоріз, справа пішла набагато веселіше, – посміхається Наталія. – Для створення мозаїк я стала використовувати схеми для вишивок, збільшуючи їх у кілька разів. Адже завдяки інструментам вже можу отримати плитки будь-якого, потрібного мені розміру.

Найменший квадратик, який майстриня використовує в своїх аплікаціях – 2 на 2 см. Тож праця дуже копітка. Для того, щоб на стіні «розквітла» чергова кахельна «вишивка» – маки, волошки, український народний орнамент, в середньому потрібно три місяці роботи по 4-5 годин щодня.

У холодну пору року Наталія прикрашає будинок зсередини. У кухні над плитою з’явилося зображення палаючого каміна з двома сплячими з боків котиками, на сусідній стіні – кахельне панно з традиційним українським обійстям: хата, млин, мішки з зерном і дари городу. У передпокої взимку «виросло» грошове дерево з кроною зі справжніх монет, а на стіні навпроти розташувався ще один символ фінансової стабільності – рельєфна жаба з декоративної штукатурки.

– Звичайно, зі зростанням рівня майстерності мені знадобилася набагато більша кількість плитки. А головне – її розширена кольорова гама, – каже Наталія. – Адже, як у вишивці використовуються десятки різних відтінків ниток, так і мені потрібно безліч різнокольорових кахельних шматочків.

На допомогу знову прийшла старша донька Світлана – вона стала купувати в будівельних магазинах великі упаковки «некондиційного» кахлю. А якщо мені потрібні елементи конкретного відтінку – помаранчевого, бузкового, жовтогарячого, донька докуповує певну кількість абсолютно нової плитки бажаного кольору.

We cannot display this gallery

До речі, саме Світлана мимоволі прославила маму, опублікувавши фото її унікальних робіт у Фейсбук-групі «Події Ігрені». Цей допис несподівано отримав неабиякий резонанс, зібравши безліч лайків та захоплених коментарів. Крім того, після публікації у ФБ творчістю Наталії Мурко зацікавилася низка місцевих ЗМІ.

– Така реакція оточуючих приємна. Але, чесно кажучи, це для мене не головне, – зізнається майстриня. – Я створюю свої роботи передусім заради тих емоцій, що дарує мені творчість: відчуття радості й свободи, можливість повністю відволіктися від повсякденних турбот і проблем. Тому зупинятися не збираюся. А коли вільних стін в будинку не залишиться – неодмінно що-небудь вигадаю. Ідей ще багато!

Ірина КАДЧЕНКО, фото автора

Поделиться: