Якщо відверто, в це майже неможливо повірити. Та факт залишається фактом: у травні 2025 року виповнилося 60 років, як Олена Десятерик прийшла працювати в «Зорю». Ба більше – з того часу наша газета стала для Олени Дмитрівни єдиним місцем роботи,  про що свідчить  запис у трудовій книжці…

Погодьтеся, це просто фантастика. Можна для підтвердження навести актуальну «картину часу», яка точно вражатиме. Дивіться самі, навіть якщо у кожному жарті присутня лише дещиця жарту.

…У провідних державах двополярного світу спокою вже точно не було, хоча «Карибська криза» вдало минула. Однак у 1965-му на території однієї шостої ще тільки отримав верховну владу Брежнєв, і він усіляко намагався її зміцнити, створюючи умовну «дніпропетровську команду». А за океаном після вбивства Кеннеді американська влада по самі вуха влізла до програшної у всіх сенсах війни з В’єтнамом. Під орудою Ліндона Джонсона. Радянське вторгнення до Афганістану залишалося попереду…

У Китаї «великий керманич» Мао досить активний, до того ж готується розвернути горезвісну «культурну революцію». У Франції ще «на коні» генерал де Голль, тому «спадкоємний принц» Помпіду майже чотири роки чекатиме на в’їзд до Єлисейського палацу. У Німеччині Конрад Аденауер вже залишив посаду федерального канцлера наступнику, хоча поки що живий і не перетворився остаточно на легенду. Правда, про майбутні «успіхи» фрау Меркель ще довго ніхто не почує.

А у Великій Британії…У Великій Британії молода королева демонструє стабільність багатовікової монархії, її ж майбутній невістці Діані Спенсер, уявіть собі – лише… 4 роки! Це вже пізніше вона вийде заміж за принца та стане шалено популярною «леді Ді», яка зберігатиме стійкий ореол великосвітського шарму аж до самої загибелі. І «залізна леді» на ім’я Маргарет поки що не очолила уряд…

Саме на цьому місці доречно буде нагадати про основну тему. Такий собі голос за кадром вимовляє з урочистими левітанівськими інтонаціями: «Саме зараз Олена Десятерик почала свій багаторічний трудовий шлях у «Зорі». І вже за кілька десятків років очолюваний нею проєкт стане популярним на всю область..» 

Проте на початку 80-х щодо проєктів на регіональному рівні точно не казали – занадто пафосно. Просто рубрика, «добро» на появу якої дав тодішній головред Георгій Бурейко. Докладну цю історію у великому матеріалі «Журналістика з людським обличчям, яку ми втрачаємо» виклала колишня колега по зорянській редакції приблизно рік тому.

Але сьогодні говоримо трішечки не про те. Більше цікавить, як саме «Де ти, моя доле?» стала не просто популярною на довгі рокі, а справжньою візитівкою провідної сільської газети Дніпропетровщини.

Відповісти непросто, факторів ціла купа, адже аналогічні «рубрики-свахи» свого часу з’явилися де тільки можна на місцевому рівні. Попит народив пропозицію. Однак якщо у багатьох «весільні об’яви» були чимось не дуже серйозним, так, між іншим (ставлення було відповідним), для пані Олени відпрацьовувати читацькі листи з відвертим бажанням створити сім’ї стало багаторічною справою професійного життя.

Справжньою справою, яку люди згодом оцінили. Ще б пак – загальновідомо, що прихильності вчорашнього сільського передплатника набагато міцніші, ніж у містянина, який «розпещений» кількістю інформаційних розваг!

Бодай що – йдеться дійсно про ВЧОРАШНЬОГО передплатника з села. Сьогодні ми маємо принципово інший інформаційно-рекламний ринок, для якого органічні охоплення з таргетингом набагато важливіші за друковані наклади та якісний інформаційний продукт.

Але навіть зараз те, чим займається Олена Десятерик, привертає найбільшу увагу читачів «Зорі», яка у квітні-2025 відзначила своє 108-річчя. Недарма в редакції дехто любить усміхатися: мовляв, «плинуть дні, мов вода, а «Зоря» молода…».

Хіба не так, шановні?

Андрій БОГАТИРЬОВ
Фото з архіву О. Д. ДЕСЯТЕРИК