Натурщиком для найвідомішого пам’ятника радянському солдатові – «Воїну-визволителю» у Берліні – був наш земляк Віктор Гуназа.

їх долі та фронтові шляхи – талановитого скульптора Євгена Вучетича, сержанта Миколи Масалова та гвардії старшини Віктора Гунази – зійшлися у горнилі жорстоких боїв та злилися з мільйонами людських трагедій. Аби потім навічно возвеличитися у бронзі символом високого благородства радянського народу в роки Другої світової.

…Найжахливіша з усіх воєн наближалася до справедливого завершення – перемоги. Вучетич-фрон-товик і Вучетич-скульптор серцем усвідомлював, що на місцях жорстоких боїв і згарищ, на сотнях тисяч братських могил полеглих мають звестися величні пам’ятники. І невтомно працював над їх майбутнім втіленням: зустрічався з учасниками боїв, виконав десятки малюнків олівцем, ліпив гіпсові ескізи.

…Учасник Сталінградської битви і битви на Курській дузі Микола Масалов під час штурму Берліна у квітні 45-го неподалік від рейхстагу з руїн почув дитячий плач.

Не вагаючись, сміливець дістався будівлі, де й угледів маленьку дівчинку поруч із загиблою матір’ю. Прикриваючи маля своїм тілом, під кулями виніс його у безпечне місце.

Після перемоги Вучетич зустрів -ся з Масаловим, подвиг якого і підказав йому ключову ідею монумента у Трептов-парку: рятуючи дитину, солдат захищає мир і життя.

Віктор Гуназа пішов на фронт у 1943-му. Визволяв Україну, Югославію та Угорщину. Про те, як воював наш земляк, свідчать дорогі для кожного солдата відзнаки – орден Слави ІІІ ступеня, дві медалі «За відвагу» та медаль «За бойові заслуги».

ТІЛЬКИ ФАКТИ
78291 – саме стільки радянських воїнів полягло у боях за Берлін. Понад 7200 з них покояться в меморіальному комплексі у Трептов-парку.
Уродженець Єкатеринослава (нині Дніпро) Євген Вікторович Вучетич – автор грандіозних меморіалів «Батьківщина-мати» у Києві та «Мати-Батьківщина кличе» на Мамаєвому кургані у Волгограді, фігури «Перекуємо мечі на орала» (один з її виливків було подаровано радянським урядом ООН), пам’ятника нашому землякові Герою Радянського Союзу Олександру Матросовуу Великих Луках (Росія), інших відомих робіт.
За державним договором між СРСР і ФРН, остання взяла на себе зобов’язання з догляду та реставрації пам’ятників й інших поховань радянських воїнів на території Німеччини. Сьогодні фінансування на ці заходи надходить від уряду Німеччини, а відповідальним за організацію робіт є ландтаг Берліна.

Свого часу кореспондентці «Зорі» Тетяні Ушаковій випала прекрасна нагода поспілкуватися з ветераном. Ось рядки з її публікації, вміщеної на сторінках газети у 2003-му:

«…Керівникмистецького проекту зі створення величного ансамб-лю-пам’ятника воїнам Радянської Армії в берлінському Трептов-парку, військовий скульптор студії імені Гре-кова Євген Вучетич їздив по частинах 3-го Українського фронту в пошуках потрібного типажу. Якось заглянув до наметового табору дивізії, що дислокувалася поблизу австрійського містечка Моріацелль.

Тут охороняється. Стороннім перебувати заборонено! – зупинив його черговий по контрольно-пропускному пункту, бравий старшина з непокірним кучерявим чубом.

Вучетич пред’явив документи і попрохав провести до командира. По дорозі розпитав: за що ж скільки нагород отримав солдат, звідки родом. Тоді й дізнався, що вони не тільки добряче понюхали фронтового пороху, а ще й земляки.

І того ж дня, вирішивши всі формальності з командуванням, Вучетич запропонував бійцю позувати для майбутнього пам’ятника. Для роботи скульптору виділили окремий намет. «Постаментом» для Гунази слугував пустий ящик з-під автоматних патронів».

Після війни Віктор Михайлович Гуназа скінчив військове училище і ще 32 роки прослужив в армії. Вийшовши на пенсію, полковник запасу оселився в Дніпропетровську. З дружиною Майєю Василівною вони виховали трьох синів, які теж стали офіцерами.

На власні очі побачити власний скульптурний портрет Гуназа зміг лише у 2005 році, коли на запрошення уряду Німеччини відвідав Берлін та побував біля підніжжя пам’ятника у Трептов-парку.

♦ ♦ ♦

У 1946 році військова рада групи радянських окупаційних військ у Німеччині оголосила конкурс на проект берлінського монумента воїнам-визволителям. Для участі в ньому Євген Вучетич запропонував дві композиції: генералісимуса Сталіна з глобусом (за задумом скульптора той мав символізувати «світ врятований»), і солдата з дівчинкою на руках (сам автор вважав його запасним варіантом).

«Вождь усіх народів», який особисто був присутній на підбитті підсумків, відразу відхилив варіант зі своїм зображенням. А ось про «солдата-визволителя» відізвався схвально. Мовляв, це образ на всі часи, який викликатиме й співчуття, і гордість. «Друг і товариш усіх скульпторів» вніс у початковий «солдатський» проект лише одну серйозну правку: у Вучетича боєць, як годиться, був озброєний автоматом, а Сталін запропонував замінити його на меч. Саме той символічний меч і розрубав на пам’ятнику «Вої-ну-визволителю» зловіщу свастику.

Спочатку Вучетич зліпив затверджену гіпсову модель заввишки 2,5 метра. А потім вже з неї у Ленінграді відлили 13-метровий пам’ятник з бронзи вагою у 72 тонни. До Берліна його переправляли морем по частинах.

На час зведення комплексу в Берліні вже існував радянський військовий меморіал у Великому Тиргартені. Тож для нового обрали інше місце – найстаріший загальнодоступний парк німецької столиці Трептов-парк.

Офіційно меморіал відкрили 8 травня 1949 року. Він став найбільшим радянським армійським меморіалом, розташованим за межами СРСР.

О. ЯСНІЙ