Центри працюють з початку карантину. Активісти партійних осередків і прихильники «Опозиційної платформи – За життя» разом з місцевими жителями-волонтера-ми щоденно розвозять по домівках літніх людей продуктову допомогу. На сьогодні кількість адрес, охоплених Центрами, сягає 25 тисяч.

«Як оцінити результат цієї роботи? Я не знаю. Ми роздали десятки тисяч пакетів продуктової допомоги. Але не думаю, що цю роботу можна вимірювати пакетами. Набагато важливіша та увага, яку сотні наших волонтерів змогли надати старшому поколінню. Якщо хоча б одна людина з тих тисяч, до яких ми завітали, не вийшла в магазин, не заразилася, зберегла життя, зберегла здоров’я, значить, ми недаремно витратили свій час, сили і кошти», – вважає керівник Дніпропетровської регіональної організації «ОП – За життя» Геннадій Гуфман.

Більшість Центрів соцвідпові-дальності починали роботу з допомоги одиноким літнім підопічним місцевих терцентрів. Так само було і в Марганці. Але згодом, як розказав лідер місцевого партактиву ОПЗЖ Андрій Петрук, вони вирішили взяти під опіку і дітей війни.

«Дехто відмовляється від продуктової допомоги. Кажуть, віддайте тим, кому потрібніше. Та ми розгляне тільки як доставку харчів. Ось, наприклад, одній жінці, яка живе на першому поверсі багатоквартирного будинку, покосили бур’яни у дворі перед вікнами. Бо їй боліло за те, а сил привести до ладу немає», – розповідає Андрій.

А ще люди звертаються через соцмережі, просять допомогти
одиноким знайомим. Так на фей-сбук-сторінці Марганецької партор-ганізації написав міський активіст Андрій Литвиненко, попросив привезти продуктову допомогу його старенькій знайомій, до того ж у неї був день народження. Тож до жінки партійці завітали не тільки з пакетом продуктів першої необхідності, який доповнився смаколиками, а й з квітами.

Допомога людям, покинутим державою

Дійшла допомога Центрів соціальної відповідальності і до віддалених сіл області, зокрема, у Васильківському районі.

За словами керівника Васильківської парторганізації «Опозиційної платформи – За життя», депутата ради Васильківської громади від ОПЗЖ Ірини Симоненко, в районі шість вимираючих сіл, по 5-10 хат, у яких живуть пенсіонери.

На цих, можна сказати, хуторах і за звичайних умов були перебої з поставками продуктів – транспорт туди майже не ходить, магазинів немає, а під час карантину літні мешканці лишилися зовсім без харчів.

Волонтерських бригад по маленьких, відрізаних від цивілізації селах Васильківського району не сформовано, тож доставку продуктів до кожної домівки керівник Васильківської парторганізації ОПЗЖ взяла на себе.

«Важко описати, як були вдячні старенькі. Адже в умовах карантину вони приречені на самотність (у кого і є рідні, то далеко, в місті). Казали, що вперше в житті хтось сторонній надає їм таку увагу і таку допомогу. Плакали. Я від тих візитів кілька днів відходила. Наша партійна організація, місцева громада робить усе, що в наших силах, але по суті люди покинуті центральною владою напризволяще», – каже Ірина Симоненко.

Анна АЛЕКСЄЄВА