Вишивка бісером – сьогодні досить поширене хобі. Але, крім традиційних бісерних картин і вишиванок, криворізька майстриня Валентина Гасюк з недавніх пір почала прикрашати блискучими намистинками навіть такий утилітарний предмет, як захисну маску для обличчя. Оригінальний аксесуар відразу став хітом серед її рідних і знайомих.

У вишитій масці легше дихається

– Ідея прикрашати маски бісерною вишивкою спала мені на думку минулої осені, коли стало зрозуміло, що коронавірус, а відповідно, й карантин закінчуватися не збираються, й вимушений «аксесуар» зостанеться з нами надовго, – розповідає Валентина Миколаївна. – Ще на початку пандемії я разом з іншими волонтерками-рукодільницями відгукнулася на заклик місцевих медиків, які потребували засобів захисту, й кілька місяців шила для них звичайні медичні маски та костюми. А потім побачила в Інтернеті маски з вишитим візерунком і подумала, що з бісером це буде виглядати ще цікавіше.

Перші маски (на готовій основі) майстриня вишила за схемами, знайденими в Мережі, а потім розробила кілька власних малюнків. Зокрема, в подарунок синові й онукові – щирим патріотам України – вона виготовила маски з національною символікою: українським прапором і тризубом.

Ексклюзивні маски на Новий рік отримали також дочка пані Валентини, її тренер з фітнесу та ще кілька близьких друзів. У всіх оригінальні презенти викликали щире здивування та захват. До того ж бісерні маски, за словами майстрині, не лише гарні, a й практичні: їх можна прати і навіть прасувати з вивороту, а лицьовий бік практично не мнеться.

– Вишивати візерунок на масці недовго: за потреби за день можу виготовити 2-3 штуки, – каже рукодільниця. – Але я поки ще не вишивала їх на замовлення – тільки «для своїх», аби підняти настрій близьким. Як то кажуть, якщо життя дає тобі лимон, приготуй з нього лимонад: раз вже ми змушені носити ці маски, чому б не зробити їх більш красивими й естетичними? Чесно кажучи, мені здається, що у вишитій масці навіть дихається легше…

Все почалося з ікони для мами

Але якщо креативні маски Валентина Гасюк вважає просто даниною обставинам, то в цілому вишивка бісером свого часу стала для неї заняттям цілком свідомим, а певною мірою навіть рятівним.

– Усе почалося з іменної ікони святої Ольги, яку я вишила в подарунок своїй матусі років п’ятнадцять тому, – згадує майстриня. – Я ще в юності трохи вишивала гладдю та хрестиком, але без особливого ентузіазму. А тут у мене раптом з’явилося чітке бажання, і Всесвіт відразу допоміг його реалізувати. У першому ж магазині з товарами для рукоділля знайшла все, що потрібно: схему для вишивки ікони, набори ниток і бісеру необхідних відтінків. Робота також пішла швидко та вправно: ікона вийшла «живою» й немов аж сяючою, мама дуже дорожила моїм подарунком…

Після цього Валентина Миколаївна вишивала нечасто. Але в 2014-му в її житті несподівано почалася чорна смуга: майже одночасно пішли з життя чоловік і мама, а син вирушив воювати в зону АТО. Щоб якось пережити цей важкий період і трохи відволіктися від переживань, наша героїня взялася за рукоділля з подвоєною енергією. А з огляду на те, що від природи вона людина активна й цілеспрямована, яка звикла все доводити до кінця, то рахунок її роботам досить швидко пішов на десятки.

Зараз майстриня із задоволенням вишиває ікони, серветки та картини з різними сюжетами, прикрашає бісерними візерунками сорочки, футболки та сукні.

– У моїй родині вишиванками вже забезпечені всі: син, дочка й обидва онуки, ну і себе я, звичайно, теж не обділила, – посміхається рукодільниця.

На одну роботу у Валентини Гасюк йде від одного-двох тижнів до кількох місяців – залежно від розміру та складності вишивки, а також від наявності вільного часу. Адже хоча жінка, яка пропрацювала більше 30 років електромонтером, вже й на пенсії, лежати вдома на дивані вона не звикла.

Щодня повинна зробити хоч стібок

Після «чорного» 2014-го, завдяки рукоділлю, вродженому оптимізму та підтримці близьких, життя Валентини Гасюк поступово налагодилося. Крім того, кілька років тому вона серйозно зайнялася фітнесом і почала регулярно відвідувати тренажерний зал, розсудивши, що спорт рятує від вікових проблем зі здоров’ям краще за ліки. В результаті Валентина Миколаївна стала помітно стрункішою, та й самопочуття покращилося.

А напередодні минулого Нового року на Валентину Гасюк чекала найбільша радість: нарешті демобілізувався із зони АТО син Андрій, який пройшов пекло Іловайська та бої за донецький аеропорт, а в 2016-му був удостоєний ордену “Народний Герой України”.

– Так, душа моя заспокоїлася, але без вишивки я своє життя вже не уявляю: як би не втомилася ввечері, хоч стібок зробити повинна, – зізнається Валентина Миколаївна. – Задумок у голові – на рік вперед, це враховуючи те, що повторювати вишивки я не люблю. Хоча є кілька робіт, які просять виготовити на замовлення знову і знову. Зокрема, до таких картин належить «Ніжність», що зображає жінку, яка годує грудьми малюка. Вишивала її вже мінімум тричі. Причому один раз картину повторно замовила знайома, в якої обікрали квартиру і серед інших цінних речей забрали і мою «Ніжність»…

Ірина КАДЧЕНКО, фото з архіву Валентини ГАСЮК