Ця тема для непосвячених людей може видатися сенсаційною. Особливо для тих, хто звик на березі річки або моря більшість птахів називати «чайками». Але українські орнітологи взагалі не вживають цього слова, за одним єдиним винятком… 

Автор: Ігор Суховий

Щоб рафіновані особи не образилися за Антона Павловича з його відомим твором, п’єсу Чехова «Чайка» залишаю надбанням світової драматургії. До того ж у російських наукових талмудах пташиних видів під цією назвою є зо два десятки. А ось з етимологією слівця суцільний туман. Перевірив у багатьох словниках, навіть з приписом «великорусский», і дійшов загального знаменника: «В этимологическом отношении «чайка» – неясное слово. Наиболее распространена версия о том, что появление этого слова связано со звуковым  подражанием крику птицы. Родственными являются: украинское – чайка (чибис), чешское – cejka (чибис)…».

Шевченко знав, про кого писав

Багатьом відомі пісенні рядки у виконанні Дмитра Гнатюка «Летять, ніби чайки, і дні, і ночі…». І це лише один приклад, як чуже слово опинилося в нашій розмовній мові. Так, багато українців завжди ладні переймати усе «по-модньому», ще й низенько вклонившись. Але не всі!

Єдиною ж і неповторною чайкою (Vanellus vanellus) у нашій фауні є птах, якого росіяни називають «чибісом». Чи біс їхній поплутав, чи щось інше, але таку назву у деяких наших регіонах теж підхопили. Хоча українські науковці і досі не чують у зажурливих піснях чайки на зелених луках запропоноване «чьи вы». Доводилось і мені слухати красуню з характерною «зачіскою». Окрім довгого і дійсно сумного «тіїївіт», чайка здивувала гамором своїх крил, з яким злякано вилітає з трави і мчить до кущів.

Я ж зайвий раз схиляю голову перед генієм Шевченка. Тарас Григорович знав нашу природу і не маю жодного сумніву, про кого саме він писав такі рядки:

Чайка скиглить, літаючи,

Мов над дітьми плаче,

Що то видно, що то чутно

на степу козачім…

Не обійшов увагою цього кулика з ряду сивкоподібних й Іван Мазепа. Кажуть, він дуже любив чумацьку пісню «Ой горетій чайці», де Україну порівнюють з птахом, який звив гніздо при битій дорозі… Сміливі дослідники навіть приписують гетьману авторство цієї пісні. Усе може бути. Іван Степанович був натурою творчою, цінував пісні і вроду всього живого.

Від поезії до орнітології: важко уявити, щоб якийсь з поважних мартинів зробив гніздо біля шляху навіть на вимогу високого образу. І ще – про спів звучність назв птахів та їх голосу. Ніяк не второпаю, що нагадало росіянам у криках «кьяу» або «кє-єк» , щоб дати назву «чайка озерная» типовому мартину. І далі за видами інших мартинів, яких можна побачити не лише на наших морях, а й біля річок. Різниця тільки у забарвленні та вазі. Найбільші з гарного селезня, а малий мартин значно менший, інколи озивається «тук-тук-тук». Наче стукає у голівоньку, шукаючи розуму та пам’яті…

Далі плутанини з назвою менше. Приблизно з найменшого мартина є цілий рід птахів, яких називають майже схоже: у Російській Федерації – «крачка», в Україні – «крячок». Тут було важко щось вигадати, бо здебільшого усі вони літають над Дніпром та іншими ріками, порушуючи тишу пронизливими «креу», «кі-їк»… Хто тут вловить щось про чайку, той великий фантазер.

А як морська козацька слава?

Запитання бачиться слизьким, бо знайдуться багато охочих поєднати бойові судна козаків з російською назвою «чайка», хоча значення самого слова «зелені» в історичному вимірі.

Достеменно не відомо, чи самі пращури стали називати свої десантні вітрильники саме так, чи їм сподобалося перелякані турецькі зойки: «şayka» або «şayika». За Чорним морем, куди січові відчайдухи летіли за бойовими трофеями, це слово поступово від місцевого значення «корабель» пристало до відомого «шайка», тобто банда. Усе ж ліпше, ніж тебе назвуть російською мискою для походу у лазню…

А як вам татарське слово, яке при вимові нагадує «чаїк» і означає округлий корабель? З кримчаками ми давно живемо фактично в одному етнічному середовищі, де відмінності переплавилися у загальне. Достатньо почути, як Джамала співає українською. Тож ніхто і не бачить у слові «чайка» неясного походження. Індоєвропейський переклад простий і невідпорний одночасно: «човен».

А найбільша – клуша

В Україні зустрічаються вісім видів мартинів. Одні з них звичайні мешканці наших морів і рік, інші рідкісні і їх можна побачити на перельотах. Усі вони можуть опинитися у полі зору і на водосховищах.

Мартин звичайний, якого наш шеф-редактор зняв на камеру у Римі, вибрався на береги Тібра з морського узбережжя, щоб пригоститися. Добре, що не прийшла привітатися найважча у родині – клуша. За розмірами і вагою вона позмагається зі сріблястим мартином. Щоб уявити, подумки прилаштуйте вгодованій домашній качці довгі крила невтомних мандрівників. Впізнати клушу серед інших мартинів легко: чорне пір’я на спині і крилах різко виділяється на білому тлі…

Крячків в Україні зустрічається дев’ять видів, з них постійно кружляють над нашими водоймами – сім. Одні з них тяжіють до боліт і озер, які заросли очеретом, інші звичайні гніздові птахи на ріках. Але не зважайте лише на тендітні розміри. З моря залітає до наших берегів найбільший з крячків – чеграва, який, може, на дещицю менший за клушу…

Якщо захопитеся цими величними птахами, купіть дитині орнітологічний довідник чи візьміть у бібліотеці. Або разом знайдіть їх у комп’ютері і поспостерігайте у природі. Може, тоді діти та онуки виростуть добрими людьми і вдячними господарями на своїй квітучій землі.

Не все згори є дарами небесними…

Найбільша прикрість часу, що сьогодні багатьох мартинів і крячків можна зустріти на звалищах. І туди їх привели ми з вами. Часто бачу, як великі мартини літають туди зранку, як на роботу. А ввечері повертаються до Дніпра.

Ще з радянських часів вони стали «королями сміття» зі своєю суворою ієрархією. Так недалеко і до сюжету, який започаткував всесвітньовідомий режисер Хічкок у стрічці «Птахи». Це вже потім з екранів посипалися пацюки, павуки, піраньї… А першими були безжальні мартини, які стали загрозою людству. Поки до глобального жаху не дійшло. Але вони приглядаються, а люди випробовують терпіння. Наразі ж найбільше горе таке: якщо ви потурбуєте колонію, птахи щедро скупають вас у лайні.  …А так не хочеться війни між видами.

Для полегшення ситуації, пригадаю анекдот, як один телепень прийшов на свято з гусаком на повідку. Поліцейський до нього: що це таке?! А той замість відповіді запитує: а чому усі тут панькаються з голубами? Правоохоронець не здається: «Порівняв, це ж голуби – символ миру». Затриманий щиро дивується: «А хіба мій гусак війни хоче?!»

Жарти жартами, а реальне продовження маємо в Англії. У Йорку 14 липня збиралися судити жінку, яка наприкінці червня вигулювала по набережній на повідку… мартина. Її затримали, а птаха через травми довелося приспати. Ось такий новий поворот читання Чехова.