Можуть і заперечити, хіба ж це диво, якщо зустрічається на кожному кроці? А якщо ви її не бачите, то повірте — цей персонаж ближче, ніж собі уявляєте.

Нащо вже сам лояльний до змій, павуків, бугристих жаб чи інших чудернацьких творінь природи, але тут завжди відчуваю певну суміш огиди і настороженості.

Не так давно існувала повальна мода тримати вдома пацюків. Біленькі чи рябі сиділи у кишені, на плечі як своєрідна ознака бунтарства. Це був не тільки виклик звичним домашнім улюбленцям, а й всій системі правил, яке насаджало тоталітарне суспільство.

Пригадується анекдот про веселого п’яничку й гусака на Хрещатику. Дядько накинув налигач на шию птаха і повів на головну вулицю країни. Пару побачив поліцейський і почав присікатися. Дивак обурюється: «Дивіться, скільки голубів навколо…» Поліцейський не здається: «Порівняв, голуб — символ миру, а ти кого водиш?» І тут лунає вбивчий аргумент: «Начальник, а хіба мій гусак війни хоче?»

…Чого хочуть пацюки, добре відомо. Вони давно почали з людиною війну на виживання. Отже — від жартів до сумних підсумків. У великих містах щури ніколи не поступалися чисельністю людям. Не так давно на річці Сена була повінь, і парижани пересвідчилися у безмежності сірого війська, яке раніше було малопомітним. Фахівці заспокоювали: щурів не стало більше. Проте люди обурювалися. Бо вічні супутники двоногих стали нахабними і агресивними. Різко збільшилася кількість зухвалих нападів на сміттярів і не тільки.

Гризун у квадраті

Пацюк (Rattus) у загальному уявленні вже злився назвою зі щуром (Arvicola), хоча останній належить до іншого виду. Та, згадуючи, що загалом пацючих різновидів учені нарахували шістдесят шість, варто зупинитися на одному, найбільш звичайному. Кумедно, але пацюком в Україні спочатку називали… порося. Мабуть, тому ця назва і пристала до найбільш вгодованих щурів, яким не кепсько поруч зі свійською худобою.

Довжиною тіла найбільший пацюк не перевищує 30 сантиметрів, вагою — півкіло. Хіба довгий і голий хвіст додає йому більшої поваги. Як і будь-який гризун, він суне свого писка у всі справи, а на зуб здатний спробувати навіть бетон. Еволюція і конкуренція з людьми зробила з цієї тварини видатного пристосуванця. Він кмітливий, з миттєвою реакцією і, як вважають вчені, не переймається навіть ураженням радіації.

Ще слід додати видатну плодючість, яка теж наводить на сумну підозру. Пацюки готові зайняти наше місце, якщо люди спиляють дерево, на якому сидить цивілізація. У кожному депресивному краї одразу відзначають вибух чисельності щурів. Та і в процвітаючих містах пропорція між нами і ними один до одного…

Вороги ворогів

Вперше близько розглядав пацюків ще у дитинстві. У селі був піврічний котик, з яким я залюбки грався і підгодовував. Остання примха викликала невдоволення, бо тітка вважала, що сільський муркотун влітку має дбати сам про себе. Він і подбав: притягнув до її ніг двох здоровезних пацюків поспіль!

Треба було бачити, як цей смугастий «підліток» намагався карбувати парадний крок. Голова здобичі була у нього в пащі, а хвіст волочився далеко позаду. Не дивно, що хижачок часто спотикався… Тітоньку це вразило й винищувач гризунів отримав чималу порцію парного молока. Хоча коти і вважаються головним ворогом щурів, проте далеко не кожний наважується на них полювати. Втім, інколи достатньо присутності котячих, щоб щури оминали помешкання.

А в природі на пацюків вправно полюють тхори й інші куницеві, що шукають здобич на землі та в норах. Справжнім жахом для гризунів є і більшість сов. Вони теж активні вночі. Не пропустить нагоди наступити щуру на хвіст і найбільша змія України — жовтобрюх. Але серед скупчення людей і будинків пацюки почуваються без остраху.

Забобони і реальність

Нині розповідають багато казок про радянське минуле. Пам’ять вертає мене на зупинку автобуса № 157 напроти нашої опери. Стояли там з відомим поетом, який розважав балачками з густим вранішнім перегаром. Потім він замовк, і разом ми побачили чудову картину: з решітки колектора вилізав дебелий пацюк. Мандрівник не охоче оминув черевик мого співрозмовника і жваво потупцював у напрямку відомого закладу «Колобок».

Саме тоді я вперше офіційно зустрівся з працівницею райвідділу дератизації. Десь у підшивках газет залишилась її розповідь, як щури дякують людям за колектори. Вони їх вважають чудовими шляхами сполучення на багато кілометрів. Не біда, якщо разом із бурхливою водою — довгохвості чудово плавають!

Ще більше повеселив уяву випадок під час відрядження у глухе село. Виспавшись у хаті, вийшов у двір, де був ошелешений ідилією: з однієї щербатої миски молоко пили два кота і чималий пацюк… Сумна господиня розповіла, що котячі змирилися з сірими розбійниками, бо щурів наслав сусід, який знається з нечистим. На дворі й далеко за обрієм вже панувало ХХІ сторіччя.

На тлі цього фольклору, згадав останню зустріч з пацюком у лихі дев’яності. Йдеться, звичайно, про чотирилапого, бо інші… Далі продовжувати не буду, хіба зазначу: гарну людину щуром не назвуть.

Я заселився у новий будинок і йшов викинути сміття. Та вже після першого маршу сходів виникла нагода привітатися. Якби перебував у полоні забобонів, точно подумав би про чиїсь відьомські вибрики серед білого дня!

Пацючі оченята зиркали з викликом, і їх володарка звільняти шлях не збиралася. Вила вдома не тримаю, а тоненький штапик виявився навіть не списом Дон-Кіхота. Знахабнілу гостю з минулого його дотики лише розізлили. Я дивом ухилився від зухвалого стрибка у ноги. Ще чого! Бути вкушеним пацюком — означає отримати цілий лантух проблем. Імунітет у щурів феноменальний. На різцях безліч токсичних мікробів і вірусів, а самим геть байдуже.

Зрештою, огидний візитер неохоче подався сходами. Вагітній дружині я не одразу розповів, як випасав пацюка довгим прутиком, доки той не вкрутився у зручний отвір. А ще повідомив сусідку з квартири напроти, щоб була обережнішою.
У палісаднику ми довго спостерігали миле видовище: цілі покоління пацюків жваво проводили дозвілля. Аж поки біля нашого будинку не з’явилися коти. Зі зростанням популяції цих безхатченків пацюки траплялися на очі все менше і менше.

Тому мене тішить, що сусіди постійно підгодовують і поять нових мешканців підвалів. Бо точно знаю — нехай краще чотирилапими сусідами будуть котячі. А для можливих диваків, яким стало шкода пацюків, повідомляю: вони будуть останнім видом, який зникне з нашої планети.

Ігор СУХОВИЙ