«Обсер» у Могилеві

1 месяц ago Zorya Комментарии к записи «Обсер» у Могилеві отключены

Саме так – скорочено-іронічно – в народі почали називати обсерваційний табір, облаш-тований обласною владою на Приоріллі. Якщо так піде далі, то замість загальновідомих з історії «потьомкінських дєрєвєнь» у сучасну мову увійдуть «олейниківські табори»…

Проте це не єдиний «обсер» у діях обласної влади на фронті боротьби з підступним інфо-коронавірусом. Чого вартувало лише передвеликоднє звернення панича губернатора щодо святкового режиму пересування! «Закуповуємо продукти й сидимо вдома…» З обіду в суботу до ранку понеділка. Далеко не всі зрозуміли, що молоде адміністративне обдарування з солодким голосом не може підміняти Конституцію держави. Тому в продовольчих супермаркетах обласного центру виникла справжня паніка та чималенькі черги. Про дотримання бажаної карантинної дистанції між відвідувачами годі було й думати.

Таким чином, безвідповідальна чиновницька заява Бондаренка спровокувала неабиякий ажіотаж серед багатьох дніпрян та дніпропетров-ців. Дійсно, «слово – срібло, мовчання – золото»!

Довелося більш досвідченому колезі Святославу Олійнику виправляти ситуацію терміновою заявою, що ніякої «комендантської години» не планується. Але перша заява розлетілася занадто активно, тож люди встигли по-справжньому злякатися.

Як відомо, наляканими зручніше керувати. Під впливом емоцій незручних питань виникає значно менше. І тоді вже складно аналізувати, зіставляти суми, які без належного тендерного контролю обласна рада спрямовує на боротьбу з інфопандемією.

Тиждень тому ми писали про можливі оборудки з продовольчими наборами для нужденних, більшість вмісту яких безплатно надали меценати та звичайні місцеві фермери. Вартість питання було оцінено в 1,6 мільйона гривень. І ось свіженьке повідомлення від 21 квітня:
«6 720 000 гривень з обласного бюджету виділено на формування продуктових наборів; ще 1 730 000 – спрямовано додатково на придбання антисептиків для жителів області…» Досить і досить красномовно, бо всі знають, що справжній апетит приходить вже під час їди.

Хто тут стане розбиратися у вартості та походженні вікопомних «борщових наборів» без м’яса! Із засобами індивідуального захисту ще складніше (та відповідно – мутніше), бо ціни термінових закупок перевірити під час підвищеного, майже «воєнного», попиту -завдання ледь не фантастичне. Так завжди було, і дуже талановито описано у сатиричних романах Ільфа та Петрова. Прикро, що підступні персонажі поступово переходять із пожовклих сторінок у нашу сучасну реальність, та ще й у вигляді гибридних постатей на кшталт «блакитного злодюжки» Альхена або слизького Корейка з його мільйонами.

Цікаво, куди ж більшість «спрямованого» та «виділеного» врешті потрапляє? Нещодавно, спілкуючись з кількома головами сільських територіальних громад, зрозумів – на область вони, звісно, поглядають, проте на вчасну допомогу всерйоз не розраховують. Вже тоді ОТГ готувалися протидіяти вірусу самотужки.

Наприклад, одна з громад власним коштом забезпечила всіх своїх мешканців масками – не розраховуючи на Бондаренка, Олійника або керівника обласної медицини Сердюка. Тільки-но впоралися – палахнуло у сусідньому Першотравен-ську. І добряче палахнуло! Якби чекали допомоги з простягнутою рукою – довелося б кепсько жителям Миколаївки. Те, чому смажений півень підкрався зненацька, могли б обговорити на черговій онлайн-нараді.

А може, й ні, не всім же бути такими балакучими, як Бондаренко. Про деякі речі варто тихенько забути. Як про той широко розрекламований, проте майже не функціональний табір на Приоріллі. Головне було «підкреслити, зауважити й наголосити», що цей проект може стати пілотним для всієї України. А далі – таке.

Добре, звичайно, що 65 наметів поблизу Могилева не використовуються за призначенням, про яке йшла мова. Уявляєте, наскільки «вдалою» та «комфортною» може бути «самоізоляція» у степу, коли вночі ще заморозки! Навіть якщо у табірці «за стандартами ООН» (!!!) вдалося облаштувати каналізацію та енергопостачання.

Однак за витрачені гроші навряд чи хтось відповість. Пандемія спише. Не вірите? Тоді достатньо згадати долю попереднього мега-проекту в медичній галузі Дніпропетровщини – зведення новітніх сучасних амбулаторій. Одну з таких «недобудов» на власні очі нещодавно бачив у Томаківці. Жалюгідне видовище.

Андрій БОГАТИРЬОВ,
фото – з відкритих джерел

Поделиться: