14 серпня віряни відзначають Перший Спас, або Маковія (Макавея). Цього ж дня починається Успенський двотижневий піст, у народі -«спасівка». За своєю суворістю він такий же, як і Великий піст,тільки більш солодкий:дозволя-ються мед, фрукти, овочі, пісна випічка з маком.

Маковія — народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього, яке прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше IX ст. Саме тоді з імператорського палацу до храму Софії переносили частини віднайденого хреста Господнього. Упродовж двох тижнів святиню носили Константинополем, аби відвернути хвороби, очистити місто від злих духів, нею освячували воду.

З Маковієм збігається й день пам’яті семи мучеників Макавеїв, їхньої матері Соломонії й учителя Єлеазара, які в 166 році до н. е. прийняли мученицьку смерть за свою віру.

Ще одну назву свято отримало шляхом накладення імені Макавея й співзвучного з ним маку, який дозріває на цей час. Тому на Маковія у церквах святять воду, мак та запашні букети з трав.

Такий букет називається «маковійчиком».У ньому обов’язково мають бути стиглі головки маку, літні квіти, а також різні трави: м’ята, чебрець, любисток та інші. До зіллячка іноді додають овочі й зелень. Наприклад, моркву, кукурудзу, кріп. Головне, щоб усі складові букета виросли на рідній землі й були знайомі кожному з дитинства.

«Маковійчик» зберігають біля іконок упродовж року — як оберіг. Мак використовують для куті на Різдво, моркву та кукурудзяні рильця — для лікування печінки, а висушеними травами дівчата миють волосся, «щоб коса росла до пояса».

За переказами, князь Володимир саме цієї пори хрестив Київську Русь. Ось чому Перший Спас у народі ще називають Спасом на воді, Мокрим Спасом і вважають воду святою. Наші предки вірили, що річкова вода цього дня може вилікувати від пропасниці ‘.«Спасівською водою вмиєшся — від пропасниці зцілишся», казали.

А ще з Мокрим Спасом пов’язаний обряд освячення криниць. У давнину це дійство відбувалося найурочистіше. Спершу парубки вичищали днища, лагодили цямриння, впорядковували огорожі. Дівчата прикрашали криниці віночками, у воду кидали любисток, щоб вигнати звідтіля злі сили.

Під супровід музик гуртом йшли до криниці. Попереду, калатаючи в маленькі дзвіночки, бігли діти. Ходу обов’язково супроводжували церковні дзвони. Біля криниці вже стояли застелені святковими скатертинами два столи: на одному—хліб-сіль та запалена свічка, на другому—свячена вода і коливо (кутя): для душ померлих предків та добрих духів. Після освячення джерело обсаджували деревами. Про цю традицію згадує Тарас Шевченко «На те літо Криницю святили На самого Маковія, І дуб посадили».

На свято традиційно печуть коржики — шулики Тісто готують пісне й прісне, звідси й приказка: «Із води та муки пече баба шулики». Ретельно вимішують, ділять на шматочки і розкачують коржі. Потім роблять ножем ромбовидні надрізи, щоб готовий корж добре ламався, і відправляють у піч. У макітрі розтирають мак до появи молока, розводять його медовою ситою і цією солодкою підливою поливають коржі.

Шулики давали тим, хто йшов святити «маковійчики», бо це мало сприяти врожайності наступного року.

Тетяна МАЛИШЕНКО