Володимир О. з Дніпровського району. Напишу трошки за себе. Вдівець, дітей нема і не було. Шість років тому вмерла дружина, з якою прожили ми 48 літ. Нині мені 76, ріст 174, вага 72. Не п’ю і не курю. В мене добротний будинок, утеплений, газ, вода, санвузол у хаті. У гаражі автівка. Господарюю сам, але самому важко в селі, бо треба і їсти наварити, і попорядкувати, і попрати. Назагал садиби всього 15 соток. Живності небагато, десяток курей. Ціле життя відпрацював у радгоспі, на всіляких посадах, пенсія непогана. До Кам’янського 15 км, до Дніпра – 20, через кожні пів години до Дніпра ходить маршрутка. Чекатиму відгуку самотньої, згодної на переїзд жіночки, бажано з сільської місцевості.
Віктор В. 71 рік, на вигляд молодший, ріст 174, вага 80, освіта середня спеціальна, військовий пенсіонер. Четвертий рік як овдовів. Мешканець міста-райцентру, мій приватний дім з усіма зручностями.Радий буду відгукові самотньої жінки, яка бажає перемін на краще.
Олексій П. з Магдалинівського району. Мені 70, на пенсії, та ще працюю. Чоловік як чоловік, ріст 166, вага 6б, своя домівка. Скоро три роки як живу вдівцем. І це дуже сумно, ніяк не звикну. Чекатиму відгуку самотньої жінки, згодної на переїзд.
Костянтин О. із Синельниківського району. Відколи напав на Україну братній сусід, змінилося і моє життя: вже не їжджу на працю; правда, я й так мав намір кинути, хоч робота була до вподоби, фахова, але нелегка. Сказати, що нині байдикую, не можна. Усе посадив, усе виросло. Прочитав у рубриці, як похвалилася Вам, шановна ведуча, одна жінка, що в неї «город чистий», так і я можу похвалитися. Картоплю, приміром, полов п’ять разів. І гарно вродила: три мішки віддав переселенцям, два – односельчанці, котра повчає всіх, як треба жити, а сама, бідолашна, собі ради не дасть. Була вражена, дякувала. Мені 63, простий чоловік, родом із села, розлучений давно, невисокий, вага відповідна, світловолосий, з почуттям гумору, приязний до людей. Не вживаю спиртне, не курю. Кілька років доглядав хвору матір, нині покійну. Тепер сам у хаті. Якщо з самотньою жінкою домовимось, погоджуся на переїзд.
Василь К. з Магдалинівського району. Хочу знайти другу половинку для життя. Згоден на переїзд. Роботящий, люблю працювати дома і не дома, робота моя була у Дніпрі, а зараз не їжджу вже, працюю в себе у районі. Уникаю сварок, не терплю лаятися, спиртним не захоплююся. люблю природу. 59 років, нормальна зовнішність, ріст 174, вага 76.
Андрій П. з Павлоградського району. Є інвалідність другої групи з дитинства. Мені цього року буде 54, ріст 187, вага 80, не п’ю, не курю. Коло хати є земля, потроху, через рік, сію ячмінь і пшеницю. В’яжу віники із сорго і мітли з дерези, люблю торгувати, як є що продати. Хотів би, щоб переїхала до мене жінка, яка не цурається сільської праці. Батьки мої у Запоріжжі, там же старший брат з родиною. Передзвонюємося щовечора. А так я увесь час маю якусь роботу, перерву роблю на телефонні розмови також удень, від 14-ї до 15-ї.
Валентина У. Мені 68. Переселенка з Лисичанська. Вдова шахтаря. Господарювала на землі. Є дочка і син, та не зі мною. В них своє життя. А я ось опинилася на теперішній час у Павлоградському районі, прихистила мене двоюрідна сестричка. Якби дав про себе знати самотній чоловік, добропорядний, радо переїхала б до нього.
Галина К. із Солонянського району. Мешканка села, працюю в місті. Люблю землю, вирощую полуницю, квітів дуже багато в мене. Спокійна, розсудлива, незла, неледача, симпатична, та й хочеться когось чекати, шанувати. Шукаю собі таку людину. Подобаються ті люди, що сповідують здоровий спосіб життя, – це така рідкість серед чоловіків! Мені 54, ріст 170, вага 75.
Ольга В. з Нікопольського району. Чесно кажучи, вже забула, як і листи пишуться. Та ось, прочитавши у поновленій рубриці доль у «Зорі» в дописі одного чоловіка зворушливі і, мабуть, трохи загадкові міркування, мовляв, діти – це втіха і радість, – подумала, що радістю для мене було б таке ставлення до дітей… У наш час це дивовижно, і я б хотіла переконатися, що такі люди є. Адже часто-густо навіть рідна дітина батькові не потрібна, не те що чужі. Мені 48, мешкаю у своїй хаті з татом і мамою, донька одружена в Запоріжжі, в них там свій будинок. Не вживаю спиртних напоїв, не курю, працюю в медицині. На теперішній час, крім офіційного працевлаштування, намагаюся підробляти додатково. Чекатиму листа.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.