Олександр М. з Цари-чанського району. Чи стрінеться мені жінка, яка буде згодна на переїзд у село, де близенько ліс і Оріль? Усе необхідне в хаті є. Мені 73, ріст 164, вага відповідна. Вдівець, не маю шкідливих звичок, тому не сприймаю жінок, які курять і випивають, спокійний, до людей позитивний, доброзичливий.
Володимир К. Торішньої осені, 4 листопада, минули роковини, як я став удівцем. Відтоді ніяк не звикну до свого статусу. Мені 66, ріст 179, вага 96, інженер-енергетик, працював у колгоспі, нині на пенсії. Рятуюся клопотами зі своїм невеликим господарством. Від дітей не залежу, обидві доньки вивчилися, працюють, одружені. Дві внучки: одна у третьому класі, старша вже студентка, вчиться у Польщі, там же, у Вроцлаві, влаштувалися на працю її батьки, то живуть разом. А я тут сам-один. Дім зі зручностями: газ, вода, каналізація. Село недалеко від міста, маршрутки бігають одна за одною. Якби написала мені самотня, згодна на переїзд! Буду дуже вдячний.
Микола Г. з Новомосковська. Як овдовів, дуже довго про другий шлюб і не думав, треба було виховувати дітей, на той час ще маленьких. Але тепер, коли виросли, все гостріше відчуваю, що життя минає, і хочеться, аби поруч був хтось, щоб ти міг знати, що можеш опертися на цю людину, як і вона на тебе, удвох переживати радісні й нелегкі хвилини. Працюю на заводі, щойно виповнилося 60, ріст 165, худорлявий, охоче роблю все дома, а найкращим відпочинком і втіхою, скільки себе пам’ятаю, є рибалка. Це в мене змалечку, з п’яти років, як узяв мене з собою на рибалку тато. Давно вже нема ні батька, ані матері… Не вмію обманювати. Не п’ю, і це правда. Хотів би знайти спільну мову з жінкою подібної долі.
Василь К. з Магдалинівсько-го району. Хочу знайти другу половинку для життя. Згоден на переїзд. Роботящий, люблю працювати дома і не дома, робота моя у Дніпрі. Уникаю сварок, не терплю лаятися, спиртним не захоплююся. люблю природу. 58 років, нормальна зовнішність, ріст 174, вага 76.
Степан Т. Мені 51, ‘У на пенсії. Маю землю -пай. Мій дім на березі Дніпра у великому селі. Тут є школа, лікарня, церква, пошта, дитячий садок, крамниці. Розлучений. Не курю. Маю багато професій. Диплом – один. Тримаю трьох дійних корів. Моє бажання: зустріти жінку розлучену або вдову віком до п’ятдесяти років. Обману і зради не терплю. Шлюб після переїзду. Усиновлення – обов’язкове: прихищу жінку з дітьми, якій ніде жити.
Сергій Д. з Дніпра. Здрастуйте, Олено! Ось нарешті рішився написати до рубрики. Надоїло самому. Хочеться зустріти хорошу жінку. Щоб була хазяйкою в моїй оселі. Ну звісно, бодай трохи нічогеньку, а головне у жінці чесність, добре, хороше, ласкаве ставлення, чого мені завжди бракувало. Мені 47, ріст 176, вага 75, розлучився ще 2014, дочці 18, живе з матір’ю – колишньою дружиною. Була в мене після розлучення жінка, сім літ зустрічалися, ну не склалося, ми різні. Працюю на залізниці, нині живу з мамою в її квартирі. Своє житло здаю в оренду, одному так скучно, характером добрий, хазяйновитий, усе вмію, до того жив у приватному домі (подвір’я, город, бур’яни). Самому там важко, на роботі я цілий тиждень, у вихідний хочеться відпочити, от і поміняв на квартиру. Як жінка, бажано з Дніпра, захоче зі мною поспілкуватися, буду радий. Може, щось не так написав, що думаю, те і кажу.
Галина М. з Дніпра. Давно-давно не писала до вашої рубрики. Мешкаю на лівому березі, коло ріки, у двокімнатці. Щоб не лишатися на самоті, ще працюю. Але час так летить, не хочеться на старість лишатися самій. Та не знайшовся такий чоловік, який став би другом у житті. Мені вже 69, рада буду поспілкуватися з таким же одинаком.
Валентина Т. з Томаківсько-го району. Сама-одна в хаті. І начебто вся в роботі, у справах, але бувають моменти, що подумую: «Було б цікавіше, якби хтось був поруч». А так – ні поспілкуватися, ані порадитись. Мені 68, освіта вища. В дітей сім’ї, свої клопоти.
Валентина С. В Україні я вже давно, хоча росіянка… Але! Вмію все: і город попорати, і смачно зварити-спекти, і дітей та онуків люблю, в мене три дочки, одружені, живуть окремо, а я – за тридцять км від них. Доля закинула мене у дуже гарне село, за 25 км від Верхньодніпровська. Я давно без чоловіка, дочок з онуками виростила, їм помогла, а літа минають. Якби вийшло в нас з майбутнім чоловіком, то десять-двадцять років ми змогли б пожити в парі: стрічати дітей, онуків, любити і жаліти, а в такій атмосфері, можливо, і ми любитимемо одне одного? Сама я повненька, але стрункенька білявка, 64 роки, була досить симпатична. Давно одна, бо зради простити не змогла… Чекатиму листа, буду вдячна за фото. А зустріч – вирішить: бути чи не бути? Писала 1 грудня.
Любов К. з Новомосковська. Пенсіонерка, але ще працюю, дім у приватному секторі, син зі своєю сім’єю живе окремо. Приходжу з роботи додому, і ніхто, крім собак, мене не зустрічає, нема з ким і поговорити. Мені 61, ріст 168, вага 80, не п’ю і не курю.
Наталя Б. з Дніпра. Дочка в іншому місті. А я п’ятий рік, відколи не стало матусі, сама-одна у квартирі на лівому березі. Їжджу на роботу на правий берег, працюю у виші. Вдачею добра. Як хтось із нас винуватий, то перша хутко пробачаю. Гарна господиня, порядна жінка. Мрію зустріти люблячого, відданого, роботящого. Мені 53, ріст 170, вага 85, блакитні очі, білявка.
Надія Ч. з Дніпра. Мені 38, ріст 168, вага 74, спокійна, відповідальна. Жити добре, як поруч є надійний друг, коханий чоловік. А я неодружена, дітей нема. На Перемозі ми з мамою у трикімнатці. Дві освіти: економіст, програміст. Нині працюю в торговій мережі.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.